Хвилі знищують морську кригу: криговбивство

В Арктиці зникає паковий лід, натомість перед Антарктикою його стає більше: поширені кліматичні моделі не можуть пояснити це протиріччя. Але лише зараз ефект був виміряний за допомогою давачів (сенсорів). Хвилювання на воді може розломувати кригу на відстані сотні кілометрів.

У жовтні 2005 року на півночі Тихого океану перед Аляскою лютував шторм, спричинивши шалений рух моря. А через шість днів хвилі роздерли айсберг B15A, що знаходився на 13.500 кілометрів південніше. Він дорівнював площі Люксембургу і на той час був найбільшим в океані дрейфуючим об’єктом у світі.

Такого роду нищення навряд чи враховують кліматичні моделі, які проектують поширення морської криги, адже до цього часу у них не виходило зображати спостережувані зміни: в Арктиці зникає паковий лід швидше ніж розраховували, натомість в Антарктиці дивним чином його стає більше.

Нове дослідження може пояснити ефект, якому досі не приділяли уваги: хвилі призводять до зникнення морської криги у більшій мірі ніж припускали, повідомляють у науковому журналі «Nature» дослідники під керівництвом Елісон Когоут з Національного інституту води і атмосферних досліджень в Новій Зеландії. Якщо хвилі стають більші за три метри, відповідний крижаний покрив на воді приходить у коливання до 350 кілометрів углиб. Як наслідок – руйнування на великі площі.

Давачі (сенсори) на плитах льоду

Науковці закріпили датчики (сенсори), котрі вимірюють коливання, на білій морській крижаній плиті Антарктики, яка повернена в бік Австралії. На погану погоду їм не довелось довго чекати: хвилі з сильним тріском розбивалися об край крижини – білий покрив почав постійно вібрувати. Невдовзі лід не витримав і тріснув. Передусім, у правому кутку до напрямку коливань відкрилися тріщини схожої ширини на сотні кілометрів.

Чи має руйнування свою власну систему? Науковці проаналізували погодні дані з 1997 по 2009 роки і зробили висновки щодо можливої висоти хвиль перед Антарктикою. Насправді, морська крига у регіонах з високим хвилюванням на воді досить постраждала, наприклад, на морі Амундсена, на противагу від порівняно спокійного західного моря Росса, де вона навіть поширилася.

Читати також: Точка неповернення: колапс льодовика західної Антарктики вже розпочався 

Дослідник морської криги Франц Каукер з Інституту полярних і морських досліджень імені Альфреда Вегенера (Німеччина) заперечив, що його не може переконати даний висновок. Він вважає, що дослідження не приділило уваги впливу вітру. Схожий взаємозв’язок виявляється при порівнянні вітру і поширенню криги: «Неможливо статистично відділити хвилі від вітру», - підсумовує Каукер. Хвилі мають значення – це безсумнівно. Але дуже перебільшено те, що тільки вони можуть пояснити недостатність кліматичних моделей.

Наче кубики льоду у чаї

Проте і у Арктиці задокументували нищівні наслідки хвилювання: рік тому супутник виявив перед Канадою тріщину в паковому льоді завдовжки в 1300 кілометрів і завширшки – 10 кілометрів. А в серпні 2012 року величезний шторм пронісся на замерзлим Полярним морем; вітер і мертва крига розтрощили морську кригу протягом 10 днів на площу, що дорівнює трикратному розміру Німеччини.

Наступний ефект ще більше погіршив становище: хвилювання сильно перемішало Арктичне море. За звичайних умов холодна вода знаходиться над теплішою, обидва шари розділяє різний вміст солі: солоніша вода важча, вона знаходиться на глибині. Проте після шторму, який все сколихнув, крижини тануть, наче кубики льоду в чаї. Каукер дотримується думки, що внаслідок глобального потепління саме цей ефект може підсилити зменшення морської криги.

Що ж стосується айсберга у 2005 році, то він став жертвою свого становища. Він сів на мілину, запропонувавши штормовим хвилям непорушну поверхню для ударів. Биття хвиль виснажило гіганта. Врешті-решт, він розлетівся на друзки, сказав Дуглас Мак-Аїл з університету Чикаго: «Наче витончений келих для вина від співу сильного сопрано».