Краудфандінг — нове джерело еко фінансування

Таке явище як краудфандінг для України не нове. І хоча його обсяги тут не зрівняти з закордонними, цей механізм залучення «народних» коштів стає все більш популярним. Найцікавіше, що його також можна використовувати і для реалізації найсміливіших екопроектів.

Термін походить від англійського словосполучення «сrowd funding», де «сrowd» — «натовп», а «funding» — «фінансування». Просто кажучи, це коли люди, маючи класну ідею, збирають на її втілення в життя гроші за допомогою Інтернету. Таким чином, саме народ, а не великий інвестор, може підтримати проекти в різних сферах . Часто такі гроші йдуть на створення музики, фільмів, інноваційного програмного забезпечення, відеоігор, підтримку малого бізнесу та інше. За участь у проекті благодійник часто отримує який-небудь бонус, сувенір, подарунок, а нерідко і те, для чого власне і збирають кошти. Автор проекту, у свою чергу, забезпечує чітку калькуляцію всіх майбутніх витрат і звітує про зібрану суму. Якщо ж проект за певний час не назбирає потрібну «касу», внески повертають назад.

Перший краудфандінговий сайт з'явився у США в 2000-му році і був призначений для збору грошей на музичні проекти. На кінець 2011-го року, як звітує компанія Massolution, по всьому світу налічували 452 краудфандінгові платформи. Усі разом за минулий рік вони зібрали близько 1,5 мільярда доларів США на реалізацію більш ніж одного мільйона проектів. Очікується, що до кінця 2012-го ця сума зросте вдвічі.

Як вважають засновники платформ, для багатьох підприємців такий спосіб збору капіталу виявляється єдиною можливістю реалізувати свій проект .

« До краудфандінгу звертаються, коли традиційні способи залучення грошей не працюють », — розповідає Алекс Будак з платформи «Startsomethinggood.com». « Наприклад, на «Kickstarter.com» був проект «Pebble Watch». Його автори спробували залучити венчурних капіталістів, але ті відмовилися вкладати гроші, бо боялись ризику. Тоді хлопці прийшли на платформу, а тепер про них говорять усі ».

Платформа Будака орієнтована на соціально значимі проекти по всьому світу. І вони знаходять свою підтримку.

Еко-краудфандінг

Люди все частіше допомагають еко-краудфандерам. Так, у 2009-му році побачила світ документальна кінострічка «Століття дурнів», присвячена проблемам зміни клімату. Гроші на її створення збирали 5 років. У результаті творці фільму отримали підтримку близько 600 чоловік і зібрали понад 900 тисяч фунтів стерлінгів (1,4 млн дол. США), що дозволило оплатити зйомки і випуск фільму.

В Англії організація «10:10» започаткувала проект «Solar School» і тепер забезпечує деякі англійські школи сонячними панелями.

Ще один проект «Bicycle Academy» нещодавно успішно завершили англійці на платформі «Peoplefund.it». Автори запропонували відкрити велосипедні майстерні, де кожен зможе навчитися складати велосипед. Готові вироби відправляють бідним до Африки. Проект зібрав 40 тисяч фунтів всього за 6 днів.

Краудфандінг відкриває чимало можливостей і для компаній, що займаються «зеленою» енергією. Так, восени в Брістолі з'явиться «Сонячне дерево» — конструкція з сонячних панелей, енергія яких використовується для поливу місцевих розсадників, і металу. Авторами проекту є дві англійські компанії: «Demand Energy Equality», що пропагує купівлю сонячних панелей для домогосподарств, та «Edible Futures», яка просуває ідею вирощування міськими громадами багаторічних рослин для своїх потреб. Зібрану суму пообіцяли вкласти в роботу майстерень зі створенню сонячних фотоелектричних панелей.

Інвестиції в електроенергію

Крім традиційної, сучасний краудфандінг має ще одну форму, яка забезпечує вкладникам певний прибуток. Такою моделлю вже користуються дві компанії зі сфери відновлюваної енергетики: «Solar Mosaic» (США) і «Abundance Generation» (Англія). Перша фокусується на проектах з виробництва сонячної електроенергії, друга охоплює ще й вітроенергетику. Принцип інвестування тут заснований на купівлі інвестором боргового зобов’язання, за яким він у разі успішної реалізації проекту буде отримувати прибуток.

Так, на будівництво вітротурбіни на південному заході Англії «Abundance Generation» хоче зібрати до 1,4 мільйона фунтів стерлінгів. Учасникам обіцяно до 8 % прибутку протягом 20-ти років. Розмір внеску — від 5-ти фунтів.

« Це фінансування ми називаємо демократичним », — говорить Брюс Девіс, співзасновник «Abundance Generation». — « Ми даємо людям можливість інвестувати навіть невеликі суми і отримувати регулярний прибуток від продажу справжнісінької «зеленої» електроенергії. Її джерелами стануть вітер, сонце і вода ».

Перспектива, безумовно, райдужна. Але в даному виді інвестування є й ризик. Приміром, компанія не гарантує повернення вкладених сум у разі невдачі проекту.

Краудфандінг по-українськи

В Україні краудфандінг тільки розвивається. У чистому вигляді цього механізму немає. Але є проекти, які мають з ним спільні риси. Це «Українська біржа благодійності», запущена Фондом Віктора Пінчука, «X-Ideas» від «Nescafe» і сайт «Велика Ідея». На «УББ» можна пожертвувати певну суму на «добру справу», переважно, на благодійність. На інших двох сервісах є можливість представити свою ідею і отримати грант на її реалізацію. Восени можна чекати запуску першої по-справжньому краудфандінгової платформи під назвою «Спільнокошт». Сервіс буде аналогом американського сайту «Kickstarter», а його створенням займаються автори вищезгаданої «Великої Ідеї». Перші ж проекти почнуть збір коштів на платформі вже до кінця серпня.

Щодо екопроектів, то вони є на всіх вже запущених «ідейних» майданчиках. Так, на «УББ» свідомі громадяни пропонують озеленювати міста України і зариблювати Дніпро, на «X-Ideas» — відкрити кафе-магазин органічної їжі та розробити індекс екологічності продуктів, а на «Великій Ідеї» — привертати увагу молоді до проблем змін клімату під час музичних фестивалів. Іноді автори шукають підтримки для запуску екологічно орієнтованого бізнесу (екокафе, екоферма і т.д.), проте є й більш соціальні ідеї.

« Хочу зібрати 20 тисяч гривень на поліграфію та рекламу проекту. Люди вже проявляють активність, тому думаю, нас чекає успіх », — розповідає Володимир Орос з міста Добропілля. Володимир задумав озеленювати своє місто іменними дубами. Свій проект він назвав «Дубкроссінг»: кожен бажаючий може надіслати йому жолуді з цікавих або знаменитих дерев, паростки автор потім висадить у себе в місті, а інформацію про дарувальника розмістить на спеціальному сайті.

« Оцінюю шанси свого проекту на 8 балів з 10-ти. Мені здається, важливо розвивати в людині бажання не просто оплатити проект, а й взяти участь в ньому наживо », — вважає Андрій Бобровицький, керівник проекту «Екоцентр Юшки». Андрій є експертом в екобудівництві і вже почав роботу з організації екопоселення біля села Юшки в Київській області. « Краудфандінг — це круто для України. Правда, якщо чесно, поки що механізм працює слабо. Дуже важко привернути до себе українців, люди думають, що гроші підуть не на проект, а на будь-що ».

З Андрієм згоден і співавтор «Спільнокошта» Олександр Шагі: « Інструмент для нашої країни новий. Тут повинна змінитися культура і у авторів проектів, щоб вони хотіли їх  реалізовувати, і у тих, хто буде жертвувати. Адже щоб тобі дали 50 або 100 гривень, тобі повинні вірити ».

« Подаючи свій проект, бажано мати хоч невеликий досвід у даній сфері », — радить художник і дизайнер Аліна Копиця, яка виграла грант на майстерню з виготовлення креативних речей з відходів «Peredelki». « Якщо досвіду зовсім немає, то бажано починати із зовсім маленьких проектів, на які можна витратити і свої гроші. Якщо вже були певні кроки до наміченої мети, то це викликає довіру. Так само бажано, щоб ідея була свіжою, незвичайною і актуальною ».

Як рекомендує майбутнім краудфандерам англійський сайт «Responding To Climate Change», проект повинен чітко давати відповіді на питання: куди конкретно піде кожна сума і що отримають навзамін інвестори. Крім того, важливо відразу визначити адекватну суму, яку реально зібрати за час, наданий для збору грошей. Ну і, врешті-решт, слід «кричати» про свій проект на всіх можливих каналах комунікації, щоб якомога більше людей дізналися про нього. Дотримання цих рекомендацій суттєво підвищує шанси на успіх.

Україна, звісно, прагне «тримати ніс за вітром» і не відставати від того, що відбувається в світі. Безумовно, дорога альтернативна енергетика для пересічного українця поки тільки мрія. Але хочеться сподіватися, що в недалекому майбутньому знайдуться ті, хто візьметься за реалізацію таких складних, але необхідних для природи рішень. І, головне, знайдуться ті, хто їх підтримає.