Марнування їжі у голодному світі

Щороку чверть усієї їжі у світі втрачається через неналежний збір урожаю, неправильне зберігання та марнування на кухні. Скоротимо витрати вдвічі — і зможемо нагодувати ще мільярд людей та залишити голод у минулому.

Масштаби втрати продуктів особливо гостро відчутні у світлі нового світового дослідження з продовольчої безпеки, виконаного Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН (ФАО). Згідно з даними ФАО, 57 країн, що розвиваються, не змогли досягти однієї з «Цілей розвитку тисячоліття» — скорочення на половину частки голодних людей до цього року. Кожен дев’ятий житель планети — 795 мільйонів в цілому — лягає спати голодним.

Звісно, у вирішенні проблеми спостерігають значний прогрес: протягом останніх 25 років світові вдалося нагодувати додаткових два мільярди людей, а країнам, що розвиваються, з урахуванням усіх 57 нещасливців, загалом вдалося майже наполовину знизити рівень голоду. Але тепер питання полягає в тому, аби не здавати позицій, адже до 2050 року потреба в їжі виросте майже вдвічі. Одна з причин для того — це додаткові два мільярди ротів, інша ж — збільшення апетитів нового середнього класу.

На разі ООН розглядає 169 нових завдань з розвитку для досягнення «Цілей розвитку тисячоліття» (подолання голоду — лише один з напрямків). Ці завдання вкрай важливі, адже саме вони впливатимуть на розподіл понад 2,5 трильйонів доларів США, призначених для вирішення проблем розвитку, починаючи зі зміни клімату і закінчуючи малярією.

Саме тому науково-дослідницький центр «Копенгагенський консенсус» попросив 60 команд провідних економістів оцінити, котрі з запропонованих цілей принесуть найбільшу користь, на відміну від інших. Наше дослідження з продовольчої безпеки показало, що існують розумні способи нагодувати значно більше людей на планеті, проте вони не мають нічого спільного з теперішніми кампаніями проти марнування харчів, що проводять у багатих країнах.

Читати також:  Екологічна свідомість споживачів: безвідходні ресторани та креативний підхід до збуту не ідеальних на вигляд продуктів

Там основну увагу небезпідставно приділяють продуктам, що марнуються споживачами, адже більше половини втрат харчів у багатих країнах відбувається на кухні (загалом тому, що ми можемо собі це дозволити).

Приміром, у Британії найчастіше викидають зелень, овочі та фрукти — розкіш порівняно з дешевими калоріями, що містяться у злаках та бульбоплодах, котрими харчуються країни, що розвиваються. Малі родини в багатих країнах марнують більше продуктів на одну особу тому, що їм важко використати все, в той час як багатші родини викидають більше, коли можуть собі дозволити купити продуктів «про запас».

Натомість голодні бідняки марнують дуже мало харчів просто тому, що не можуть собі цього дозволити. У Африці щоденне марнування харчових продуктів в середньому становить 500 калорій на особу, але лише 5 % цих втрат — провина споживачів.   Понад три чверті їжі втрачається ще далеко до кухні через неефективне сільське господарств о , адже птахи та щурі, наприклад, поїдають культури під час збору врожаю або шкідники псують зерно в зерносховищах.

Насправді є чимало способів зарадити таким втратам: від обробки коріння та бульб для мінімізації ушкодження врожаю до дорожчого зберігання зерна в охолодженому стані . То чому б не застосовувати ці технології, поширені в багатих країнах, для країн, що розвиваються?

А ось і відповідь: через брак інфраструктури . Коли немає належних доріг між полями та ринками, фермерам важко продавати надлишкову продукцію, яка в результаті може зіпсуватися до того, як її можна буде з’їсти. Покращення дорожнього та залізничного сполучення допомагає фермерам доставляти товар до покупців та отримувати добрива та інші ресурси для сільського господарства. Безперебійне постачання електроенергії дозволяє зберігати зерно сухим, а овочі охолодженими.

Економісти з Міжнародного дослідницького інституту продовольчої політики підрахували, що загальна вартість скорочення втрат після збору врожаю приблизно наполовину в країнах, що розвиваються, становитиме 239 мільярдів доларів США на наступні 15 років, але принесе 3 трильйони доларів США, тобто 13 доларів для суспільного блага за кожен витрачений долар.

Завдяки цьому їжа стане доступнішою для бідного населення. До 2050 року покращення інфраструктури може означати, що 57 мільйонам людей — кількість, вища за теперішню чисельність населення ПАР — більше не загрожуватиме голод, а близько чотири мільйони дітей більше не страждатимуть від недоїдання . Найбільших результатів можливо досягти в африканському регіоні на південь від Сахари та в Південній Азії, найзлиденніших регіонах світу.

Але є ще кращий варіант для інвестицій. Можна потроїти економічну вигоду та досягти ще суттєвішого зменшення кількості людей, котрим загрожує голод, якщо спрямувати зусилля на вдосконалення виробництва продуктів харчування, а не просто запобігати їхнім втратам.

У наш час лише 5 мільярдів доларів США витрачають щороку на дослідження з покращення якості семи основних культур світу, але з них лише десята частина призначена для допомоги дрібним фермерам Африки та Азії. Виділення 88 мільярдів доларів США на науково-дослідницьку роботу у сфері сільського господарства протягом наступних 15 років може збільшити врожайність на додаткових 0,4 % на рік.

На перший погляд, непереконливий показник, але зниження цін та підвищення продовольчої безпеки буде корисним чи не для кожного. Такі заходи принесуть майже 3 трильйони доларів США для суспільного блага, тобто вражаючі 34 долари для добробуту на кожен витрачений долар.

Голод — це складна проблема, що поглиблюється через фінансовий тиск, мінливі ціни на товари, природні катаклізми та громадянські війни . Проте ми можемо зробити великий крок до перемоги у світовій боротьбі з недоїданням, просто вкладаючи кошти в удосконалення інфраструктури та науково-дослідницьку роботу у сфері сільського господарства.

Читати також:  6 способів нагодувати 11 млрд. людей