Мудрість сучасної людини проявляється в її екологічній компетенції, – Кисельов М. М., український філософ

В очікуванні першого форуму «Кліматична освіта  –  2016» , який відбудеться 10-12 серпня у Києві, журналістка Ірина Ісай поспілкувалася із Людмилою Володимирівною Довгаль, вчителем біології та екології Черкаської спеціалізованої школи №3, яка має вже 23 роки педагогічного стажу. 

Форум буде присвячено висвітленню теми проблематики зміни клімату у формальній та неформальній освіті, крім того, він стане комунікаційною платформою для діалогу між освітянами та громадськими активістами. Та головне, як відмітила в інтерв’ю пані Людмила, цей захід має нарешті створити вагомі передумови для впровадження масштабних змін у нашій освіті та у країні загалом.

–  Пані Людмило, коли саме Ви усвідомили, що зміна клімату – це серйозна проблема, яку варто обговорювати з учнями?

–  Такі думки, здається, у мене були завжди. Але розуміння, бачення всієї проблематики прийшло саме після моєї участі у 4 сезоні проекту WWF Австрія (World Wide Fund for Nature  –  Всесвітній фонд природи)) та фундації ERSTE «Європейські школи за живу планету». Наразі цей проект вже завершився. Нас, 33 студентів та 33 викладачів, запросили до Австрії. Це був неймовірний досвід.

Ми побачили зовсім інші «уроки» з екології, якщо їх можна так назвати! Наведу приклад: проходило заняття, інтерактивне, ми всі ділилися думками про те, як можна зменшити свій «екологічний слід» на планеті . Нашу увагу звертали, зокрема, на те, що навіть споживання у меншій кількості м’яса та червоної риби – це теж зменшення свого «екологічного сліду» . Після заходу нас запросили на обід і попросили записати своє ім’я у відповідну колонку – «М’ясне меню» чи «Овочеве меню». Саме з цього моменту ти вже починаєш осмислювати свій вибір. Що ще мене вразило у цій поїздці – наочність того, чому вчать у школах . Ми якось їхали з Відня й оминали «долину вітряків». Тобто діти не тільки чують про зелений спосіб життя на уроках, але й постійно спостерігають наочні приклади довкола себе. Іншим яскравим свідченням стали   «екодуки» або ж «зелені мости» . Це дуже розповсюджене в Австрії явище. Конструкції, спеціальні мости чи тунелі, створюють для того, щоб тваринки та пташки могли спокійно та безпечно «переходити» великі магістральні шляхи.

Фото з архіву  Людмили Володимирівни Довгаль

–  Скажіть, будь ласка, а чи достатньо висвітлені питання зміни клімату в сучасній шкільній програмі?

–  Мені пощастило працювати у спеціалізованій школі, де великий акцент робиться саме на екологічні питання. Тобто, вчитель не просто читає свій предмет та оцінює успішність учнів, а й намагається на практиці донести до дитини важливі тезиси . Шкільна програма, класичний її підхід, досить суха . Вона констатує взаємодію та зв’язки між живими організмами на планеті. Це теж важливо. Але, як ці знання застосувати на практиці? Я викладаю курс «Уроки для сталого розвитку». Такій педагогічній практиці передувала спеціальна підготовка та навчання. Тут вже важливо бути готовим постійно підтримувати допитливість дітей , для того, щоб вони не завчали матеріал, а обдумували отриману інформацію та шукали шляхи її застосування у житті. Цей курс проходить факультативно. Тож ми не виставляємо оцінки. Проте, це не зменшує часу підготовки вчителя до таких занять.

–  Чому, на Вашу думку, важливо піднімати питання зміни клімату та захисту навколишнього середовища саме у школах?

–  Діти проводять багато часу у школі. Вони абсорбують інформацію, приносять її додому та діляться нею зі своїми рідними та близькими. Більше того, діти виростуть, і вже дорослими винесуть зі школи знання, навички, у них сформується певний світогляд . Вони певним чином впливатимуть не лише на своє власне майбутнє, а й на майбутнє свого міста, своєї країни та планети в цілому. Цього року нашій школі пощастило потрапити до проекту «Школа енергії» серед 25 інших шкіл України, до якого я теж долучилася. Ми провели багато різноманітних навчальних та практичних заходів, націлених на висвітлення проблем енергоефективності та енергозбереження школи. Перед початком проекту у Львові вчителі пройшли підготовку до нього.

Ми отримали практичний досвід стосовно того, як проводити енергоаудит, аби передати ці знання та навички дітям та разом із ними втілити їх на практиці. Команда наших учнів із 7, 8 та 10 класів провела енергоаудит всієї нашої школи за допомогою новітнього обладнання , яке нам надала «Асоціація енергоефективних міст України», що й створила проект. Потім діти підготували звіт енергоаудиту – це відеозапис та спеціальна форма. Всі ці матеріали доступні онлайн для загального користування. Таким чином, наш досвід та результати праці можна вже застосовувати на практиці в інших школах . Діти самі провели всі заміри. Вони знайшли у чому можна удосконалити енергоефективність своєї школи. Було навіть висунуто цікаві ідеї, серед яких, наприклад: підрізати штори, щоб вони не перешкоджали теплу від батареї потрапляти до кімнати, покласти пляшку з водою у старі бачки в туалетах, щоб зменшити об’єм використаної на змивання води, доки знайдуться гроші на заміну сантехнічного обладнання. А це вже майже 500 дітей, які мають еко-орієнтований погляд на навколишній світ, дітей, які будуть ділитися набутими навичками та знаннями.

Фото з архіву  Людмили Володимирівни Довгаль

–  Формальної освіти недостатньо. Потрібно більше звертатися до неформальної форми висвітлення цієї проблематики. Важливо, щоб це були не скуті стінами класу заняття, а заняття, які створюють передумови для того, щоб діти хотіли дізнаватися більше . Тому такі проекти, як «Школа енергії», наприклад, мають неабияке значення. Також варто відзначити проект «Школа – осередок екологічної освіти» від фундації ПУАСІ (Міжнародна громадська організація «Фундація польсько-української співпраці»), в якому ми перемогли і отримали статус екологічного осередку разом із ще 3 школами України. Досвід нашої школи було також представлено на Всеукраїнському конкурсі-огляді «Школа сталого розвитку» у 2013-2014 навчальних роках, де ми здобули статус «Школа сприяння сталого розвитку». Протягом 2013-2015 років ми разом з учнями постійно представляємо екологічні проекти та здобуваємо перемоги на Всеукраїнському біологічному форумі «Дотик природи», олімпіаді екологічних проектів «Дрім еко», Національному етапі наукової ярмарки ISEF «ІнтелЕко Україна». Всі ці заходи значно розширюють можливості школи, дозволяють знайти додаткову підтримку.

– Чи є підтримка з боку Міністерства освіти?

–  Авжеж. Міністерство освіти виділяє кошти на оплату праці вчителям, які проводять такі факультативні заняття. Я вважаю, що це важлива підтримка. Вчителю потрібно підготуватися до таких уроків: а це ресурс, який потрібно витратити, щоб дітям було цікаво, а результат був такий, якого очікуєш. Нам, звичайно, хотілось би отримувати більше фінансування та збільшити бюджети на певні проекти і заходи, але ми відносимося із розумінням до цього питання.

Фото з архіву  Людмили Володимирівни Довгаль

–   Як Ви вважаєте, чи важлива співпраця з ГО, і як саме вона має відбуватися?

–  Безперечно. Ми співпрацюємо із ГО «Всеукраїнська екологічна ліга», а саме із її дитячим осередком та іншими громадськими організаціями. Їх допомога та підтримка є надзвичайно важливою. Але варто відзначити, що між такими організаціями відсутня узгодженість та злагодженість зусиль і дій. Тобто, кожен працює над різними проектами на своєму місцевому рівні, а нашій країні, я вважаю, не вистачає об’єднання для впровадження масштабних освітніх проектів. Крім того, ми всі вже маємо певні напрацювання, якими потрібно ділитися, щоб вони не втрачали своєї цінності.

–  Ч им Україна може поділитися зі світом саме у питанні еко-освіти?

–  В Україні існує чудовий продукт, створений нашими вчителями, науковцями та активістами   –   «Освіта для сталого розвитку в дії» (у них є сайт із дуже цікавим контентом). Цим досвідом ми ділилися із Білоруссю та Росією. Деякі ідеї та проекти вже там впроваджувалися. Інтенсивніше він працює саме на теренах України. Цей продукт націлений на діточок дошкільного віку та дорослих.

–  А якого стилю життя дотримуєтеся Ви? На Вашу думку, вчитель повинен бути «екологічним» прикладом для своїх учнів?

–  Наше місто невелике. І, якщо я буду говорити на заняттях із дітьми про певну еко-направлену поведінку, а сама у житті не дотримуватимуся такого стилю життя, то я втрачу кредит довіри. До прикладу, у 2011-2012 роках ми провели проект «Черкаси – місто вільне від поліетилену». Ми з дітьми шили торбинки зі вторинної сировини, а потім пропонували відвідувачам супермаркетів обміняти поліетиленові пакети на них та пояснювали ціль такої акції. Тепер, коли діти просять у мене пакет, щоб щось покласти, я завжди маю таку торбинку. Теж саме і у магазині – продавці вже знають, що мені марно пропонувати пакет із поліетилену. Щоб зусилля вчителя не були марними, важливо жити тим, чому навчаєш, бути прикладом.

Читати також:  Тиждень без...поліетиленових пакетів

КліматІнфо дякує Людмилі Володимирівні за приділений час, за натхнення та виховання дітей і бажає нових звершень, особистих, викладацьких та екологічних перемог!

Читати також:  Чому питання зміни клімату мають розглядатися ще у школі? ,  7 еко-способів, як дітям провести серпень ,  Як вчити сталому розвитку: японський садок, зроблений зі старих корабельних контейнерів