Національна академія наук США відкидає можливість регулювання клімату

Національна академія наук США опублікувала дві дуже песимістичні заяви щодо геоінженерії. Насправді доповіді стосуються «втручання в клімат», тому що фахівці Академії відкидають розповсюджений термін «геоінженерія». Чому? Бо «ми вважаємо, що «інженерія» передбачає рівень контролю. А це нереально», – пояснила доктор Марсія МакНатт, яка очолила комісію. Слово «втручання» прояснює, що точний результат передбачити заздалегідь неможливо.

Перша доповідь стосується «Вилучення та надійної ізоляції двоокису вуглецю» і охоплює все, здатне постійно усувати СО2 з повітря – від заліснення до прямого виловлювання газу.

Друга доповідь «Відбивання сонячного світла» передбачає найекзотичніші стратегії зміни клімату , що стосуються збільшення відбивної здатності (альбедо) Землі. З них найбільш продумана – це впорскування великої кількості сульфатних аерозолів у стратосферу, щоб зімітувати охолоджувальний вулканічний ефект . Автори також забракували загальновживаний для цих стратегій термін «управління сонячною радіацією», віддаючи перевагу «зміні альбедо», знову ж таки, через те, що «управління» передбачає такий рівень контролю результатів, якого ми не досягаємо, як переконана комісія.

Ці об’ємні доповіді можна підсумувати перефразованими рядками, які приписують Семюелю Джонсону: « Запропоновані вами стратегії зміни клімату є і безпечними, й можливими. Але безпечні плани неможливі, а можливі не є безпечними ». Дійсно, саме через те, що ці два види втручання в клімат по-своєму небездоганні, комісія не захотіла їх сполучати. Ось чому вона врешті вирішила розділити доповідь на дві частини.

Через проблеми з модифікацією клімату науковці на прес-конференції повторили основну думку, висловлену в доповіді Академії. « Немає жодного замінника у випадку суттєвого скорочення викидів СО2 та інших парникових газів, щоб пом’якшити негативні наслідки кліматичної зміни й одночасно зменшити окислювання океану », – зазначалося у звіті.

Я порівняв геоінженерію з небезпечним, невипробуваним курсом хіміотерапії, виписаним для поліпшення здоров’я, цілком спроможного відновитися за допомогою дієти і вправ, або ж, як у цьому випадку, скорочення газових викидів. Якщо б ваш лікар виписав таке лікування, то ви звернулися б до іншого.

Також я чимало писав про те, наскільки сумнівні й небезпечні стратегії віддзеркалювання, зокрема впорскування аерозолів. Перш за все, як видно з доповідей Академії, вона зовсім нічого не робить, щоб зупинити руйнівний вплив окислення океану (чи будь-який інший вплив, що може стосуватися зростання рівня СО2).

У науковій літературі неодноразово роз’яснювалося, що план охолодження аерозолями – чи фактично будь-яка великомасштабна спроба маніпуляції сонячним промінням – дуже небезпечна. У листопаді британське видання The Gardian опублікувало звіт про нові дослідження, які дали змогу виявити «ризики жахливих наслідків включно з посухами та війнами». «Мільярди людей постраждали б від найгірших повеней та засух, якщо технологію застосували б для перешкоджання сонячному теплу». І це ще вважається найкращою стратегією модифікації альбедо!

Без сумнівів, саме тому Академія у висновках зазначає:

Рекомендація 3: модифікацію альбедо в межах, які задовольнили б кліматичні зміни, наразі не слід розгортати.

Є істотна можливість неспрогнозованих, некерованих і прикрих у багатьох загальнолюдських вимірах наслідків модифікації альбедо в масштабі кліматичної зміни, включаючи політичні, соціальні, юридичні, економічні наслідки та зменшення кількості населення.

Академія таки схвалює програму здебільшого спрощених розвідок зі зміни альбедо з метою «краще зрозуміти його». Незважаючи на те, що провідні експерти тривалий час пояснювали: « Стратосферичну геоінженерію не можна перевірити в атмосфері без повномасштабного випробування » - див. ]]> тут ]]> . Дослідники виявили, що « погодна і кліматична мінливість заважає спостерігати за реакцією клімату без значних десятирічних зусиль. Така широка реалізація значно зашкодила б виробництву їжі, позбавивши її два мільярди людей !»

Насправді один з керівних членів Академії, Кен Калдейра, добре знаний захисник досліджень зміни альбедо, нещодавно дав інтерв ‘ю для Newsweek. Вони писали: «Калдейра не вірить, що будь-який метод геоінженерії насправді є гарним рішенням у боротьбі зі зміною клімату – ми не можемо перевірити засіб у повному розмірі, і впровадження його наосліп було б небезпечним».

Доповідь Академії свідчить сама за себе:

Модифікація альбедо виявляє низку ризиків і неочікуваних результатів. Спостережені наслідки вулканічних вивержень включають втрату озону стратосфери, зміни опадів (кількісні та якісні) і, ймовірно, підвищені темпи зростання лісів, спричинені збільшенням розсіювання сонячної радіації. Значні вулканічні виверження за своєю суттю неконтрольовані і недовговічні, і в окремих випадках призводили до неврожаїв і голоду (наприклад, виверження Тамбори 1815 року). Однак наслідки підтримуваних змін альбедо шляхом уведення аерозольних частинок можуть докорінно відрізнятися від результатів короткого виверження вулкану. Моделювання також показує, що в такому разі з’явилися б побічні наслідки, як-от вичерпання озону чи глобальне скорочення кількості опадів, пов’язане із постійно підтримуваною модифікацією альбедо. Мало того, зміна альбедо нічого не дасть для зменшення утворення атмосферного СО2, який вже зараз змінює характер земних екосистем і зумовлює океанічне окислення та відповідні впливи на океанічні екосистеми.

Як зазначила на прес-конференції МакНатт – головний редактор журналу Science, – ніхто не повинен думати, нібито ми можемо просто продовжувати змінювати клімат, не борючись із карбоновим забрудненням, і разом із тим мати щонайменшу впевненість, ніби варто втрутитися – і становище виправиться: «Тут не існує чарівної палички, ми не можемо продовжувати випускати двоокис вуглецю і сподіватися прибрати пізніше».

Я детально написав про те, яке неймовірно дороге для вугільних електростанцій виловлювання і зберігання карбону . Незважаючи на те, що витягування двоокису вуглецю (чи перед, чи після спалювання), безумовно, дешевше, ніж будь-яка зі стратегій вилучення СО2 , що розглядалися Академією, це не розглядається як власне вилучення СО2 – адже ви не видаляєте його з повітря (просто не додаєте нового). Як ви могли б очікувати, пряме захоплення повітря – просте виштовхування величезної кількості СО2 з атмосфери – неймовірно дороге і складне щоб здійснювати його у великих масштабах, за умови, що атмосферний СО2 розсіяний тільки 400 часток на мільйон .

Далі Академія пояснює:

Здебільшого перешкоди на шляху впровадження методу вилучення СО2 пов’язані з повільною реалізацією, обмеженими потужностями, політичними засторогами і високою вартістю сучасних доступних технологій . Додаткове дослідження й аналіз дасть інформацію, що допоможе відповісти на ті виклики. Тому, якщо технології з вилучення СО2 будуть широко впроваджувати, зараз надзвичайно важливо розробити дослідницьку програму зі зменшення технічних бар’єрів для ефективності й доступності . У кінцевому підсумку, будь-які дії зі зменшення надмірного вмісту СО2 в атмосфері призначені, щоб зменшити , чи, принаймні, уповільнити ризики, представлені зміною клімату . Методи з вилучення карбону двоокису мають різні ризики для довкілля, проте вони загалом набагато менші, аніж загрози, що стосуються модифікації альбедо. Однак для довкілля також менш ризиковано уникати викидів СО2 в атмосферу, аніж випускати його, сподіваючись пізніше цілеспрямовано вилучити його звідти.

Читати також: Новітній та високоефективний метод уловлювання вуглецю за допомогою звичайної соди

Недопущення СО2 в повітря набагато менш ризиковане та незрівнянно дешевше, аніж намагання потім вилучити його. Тому спробуймо цей спосіб!