По другому колу: як у Києві із переробкою сміття
У контексті євроінтеграції, через яку в Україні останнім часом відбулося багато подій, актуальною виглядає тема захисту довкілля. За сумною тенденцією, у еко-рейтингах Європи наша країна стабільно займає останні місця, і причин тому багато: Чорнобильська спадщина, «брудна» промисловість, збільшення кількості автомобілів, а останнім часом – воєнні дії. Не менш серйозним фактором погіршення екологічного фону країни в цілому та, зокрема, її столиці є й переробка відходів.
Процес, який для європейців став частиною буденного життя, у нас поки що просувається досить повільно, не дивлячись на те, що лише у Києві достатньо ініціативних груп, готових допомогти вам – так-так, саме вам – позбутися старого мотлоху, не завдаючи при цьому клопотів матінці-Природі. На жаль, ч
удова ініціатива фірми Nike зі збору та переробки старого взуття поки не поширюється на наше не менш чудове місто, а от елементи живлення та папір є куди нести
. Це і скриньки для використаних батарейок у магазинах Watsons, "
" (туди можна здати навіть акумулятори від ноутбуків), Comfy або на заправках WOG, і контейнери Київміськвторресурсів для неорганічних відходів, і
. Не забудьмо й про соцмережі, за допомогою яких відходи можуть збирати й звичайні люди: наприклад, Facebook-спільноти "
Збір використаних батарейок та ламп
" або "
Утилизация энергосбрегающих ламп в Киеве
", де можна знайти інформацію про пункти прийому та деталі переробки.
Проте активісти цієї галузі запевняють – проблем вистачає: починаючи із низького рівня свідомості громадян і закінчуючи небажанням влади підтримувати підприємства, що займаються переробкою.
« » працює в Києві з 1990 року. Окрім ліквідації аварійних ситуацій, пов’язаних із витоками ртуті, із 2012-го року служба займалася також збором відпрацьованих лампочок та батарейок потужністю до 7 Ампер, які потім відправляла до львівського підприємства " " ‒ воно в свою чергу повторно використовує їх у виробництві. Кожного місяця служба могла зібрати від 40 кг до 0,5-1 т батарейок. На жаль, за словами представника ОРС Володимира Діденко, організація не так давно втратила можливість орендувати складське приміщення, а отже – і приймати відходи, тому що їх нема де зберігати. Волонтери беруть елементи живлення на зберігання додому або на приватні ділянки до моменту відправлення, допомагають із сортуванням, але це не вирішує проблеми повністю. Крім того, наразі і сам завод «Аргентум» призупинив переробку батарейок – за деякими даними, тимчасово, у зв’язку з технічними змінами. Як повідомляє спільнота «Збір використаних батарейок та ламп», наразі проект аналогічного пункту переробки розроблюється у Дніпропетровську, організатори шукають інвесторів.
«Ми кілька разів зверталися до органів влади, але поки що в них руки не доходять цим зайнятися, ‒ каже пан Володимир. – Щоб налагодити цей процес, потрібна участь на рівні міністерства. Наразі все залежить від наявності місць переробки, об’ємів здачі та логістики. Жодне місто не зможе організувати процес без допомоги уряду. Волонтери можуть збирати, відправляти на переробку, але якщо при цьому людина змушена витрачати кошти зі свого гаманця, і досить великі, без гарантії, що це дасть результат – у таких умовах ми просуватимемося дуже повільними темпами».
На рахунок еко-ініціативи магазинів, пан Володимир налаштований дещо скептично: «ОРС займалася цим заради очищення міста, а в магазинах скриньки для батарейок – скоріше рекламний хід і навряд чи такі об’єми можуть зіграти суттєву роль».
За даними ОРС, в Україну щороку потрапляє близько 3-4 тисяч тон різних батарейок. Враховуючи, що львівський «Аргентум» може перероблювати 360-400 т на рік, очевидно, що потрібно принаймні ще одне підприємство такого плану, а також центри сортування – тоді можна було б навіть перейти на власне виробництво елементів живлення та знизити рівень забруднення довкілля – адже відомо, що одна батарейка здатна забруднити 20 м 2 землі або 400 л води. Але потрібні інвестиції, не кажучи вже про те, що й прості люди мають більш свідомо ставитися до переробки. Судячи з фото стихійного звалища на Лівому березі (маємо усі причини підозрювати, що не єдиного в місті), із цим у нас і досі проблеми.
Цей тезис підтверджує й представник «Київміськвторресурсів» Сергій Волков. Він визнає, що держава наразі не надто активно підтримує ініціативи із переробки відходів, але все ж наголошує, що ініціатива повинна йти «знизу» . За його словами, компанії-виробники товарів у тарі та упаковці, готові підтримувати ті, що займаються збором та переробкою сировини. Наразі є законопроекти, які передбачають підтримку галузі, але й населення має бути менш інертним – ставити питання, розуміти сутність проблеми.
«У 2010 році все було набагато сумніше, ‒ згадує пан Сергій. – Ми ходили по школах, читали учням лекції на тему екології, але такі локальні заходи не давали результату, адже діти приходили потім додому, а там – жодних змін. І в дитини такий собі дисонанс: ніби має бути інакше, а насправді нічого не змінюється. Але прогрес очевидний. Просто і нформаційна політика повинна бути підкріплена змінами інфраструктури, щоб людина виходила і бачила, куди що кидати».
Окрім того, серед головних проблем переробки відходів, представник «Київміськвторресурсів» називає відсутність чіткої структури . «Незрозуміла політика в комунальній сфері: все відбувається неорганізовано: хтось щось збирає, хтось здає, але більша частина цього бізнесу знаходиться в тіні: несуть до гаражів, до нелегальних пунктів прийому, ‒ каже він. – Та й підприємства треба мотивувати цим займатися або делегувати повноваження суспільним організаціям. Тут не треба вигадувати велосипед, його вже давно вигадано».
Зі слів спеціалістів, і просто зі спостережень за тим, як відбувається процес самоочищення міста, зрозуміло, що головною перешкодою на шляху до чистої столиці залишається недбале ставлення до переробки відходів як урядовців, так і все ще чималенького відсотку жителів. Проте пан Сергій не поспішає впадати у відчай: «І я, і мої колеги думаємо, що все буде добре», ‒ запевняє він, і, напевно, має рацію.
