Штраф за викиди: Єльський університет тестує на собі нову систему
Як і більшість великих дослідницьких установ, один з університетів “Ліги плюща” склав свій план зі скорочення викидів парникових газів. Але Єльський університет вважає, що можна зробити ще ліпше, і нині тестує на собі новий спосіб: запровадження мотивації обліку вуглецевих викидів, інакше кажучи, вуглецевий збір.
“Існує кілька проблем із загальноуніверситетськими цілями”, - говорить Вільям Нордхаус (William Nordhaus), економіст Єльського університету, який допомагав упроваджувати новий вуглецевий податок. - “Однією із них є те, що вони викликають заклопотаність у людей, які за сутністю є лиш виконавцями, але не доходять до людей, які приймають рішення насправді. Один із важливих моментів у нашій пропозиції — створення відчуття загальної заклопотаності, а також політики і спільної мети для усього університету ”.
Згідно з новою системою, яку університет тестує в межах трирічної пілотної програми, з кожної кафедри стягують пеню або нараховують заохочування відповідно до викидів, кількість яких відрізняється від середньої кількості за минулий період . Кожна тонна вуглекислого газу буде коштувати близько 40 дол. США, ця сума базується на оцінці уряду загальної соціальної вартості вуглецю.
Це не податок — якщо викиди кафедри не змінюються відносно середнього показника, вона не буде нічого платити, і університет не буде збирати збір, оскільки програма ніяк не впливає на прибуток держави. Якщо викиди певної кафедри зростають із тією самою швидкістю, що й інші в Університеті, то вона може отримати винагороду в 100 тисяч дол. США, та одночасно її обкладають податком у розмірі 100 тисяч дол США. Тільки якщо кафедра дійсно збільшує або зменшує свої викиди, вона має заплатити пеню, або отримати невелику грошову винагороду.
“Ви повинні відчувати реальний стимул, щоб дійсно змінювати свій підхід, водночас, ви не отримаєте якоїсь відчутної шкоди, якщо просто будете продовжувати робити те, що робите”, - говорить Нордхаус. “Розглянемо реальний приклад, наприклад, Школа драматичного мистецтва, в них дуже обмежений кошторис, і ми дійсно не хотіли б скорочувати їхню програму. Ми просто хочемо, щоб всі знали, що, коли вони вирішують, як змінити дизайн театру або яке освітлення використати, вони були поінформовані про вартість”.
Насправді кафедри можуть бути не готові зробити кардинальні зміни в короткостроковій перспективі — наприклад, якщо комунальний відділ контролює тип електроенергії, що використовується, — преміальна система розроблена таким чином, щоб допомогти змінити довготривале планування.
“Процеси знаходяться під пильнішим контролем кафедр та шкіл, ніж люди інколи собі уявляють”, — розповідає Нордхаус. “Наприклад, коли ви ремонтуєте приміщення, або вирішуєте побудувати нову будівлю або отримати обладнання для вашої лабораторії, завжди існують важливі енергоекономні рішення, які беруть участь у цих процесах. Саме ті, які ми вважаємо значними і хочемо, щоб люди знали про енергетичні наслідки того, що вони роблять”.
Нордхаус стверджує, що система може працювати для інших великих закладів, таких як корпорації або міські ради: “Я вважаю, що це набагато ефективніше. У вас є відділ з питань стійкості, і в нього висока мета, і люди часто просто перестають звертати увагу. Немає ніякого стимулу. Тому ми вважаємо: якщо заклад розважливо відноситься до цього питання — це саме той підхід, за допомогою якого можна достукатися до департаментів, відділів дочірніх підприємств”.
Нордхаус, який працює в галузі економіки зміни клімату останні 40 років, вважає, що система мотивації обліку вуглецевих викидів може працювати й на національному рівні . “Якщо ми хочемо це зробити, нам потрібно мати певний тип цінової політики, щоб люди в своїх повсякденних рішеннях усвідомлювали, що вони зіштовхнуться з наслідками від своїх викидів або отримають вигоду від їх скорочення ”.
Джерело:
