Собака - екологічний монстр?

Це може здатися абсурдом, але наші домашні тварини мають величезний вплив на глобальне потепління і екосистеми.

Один кіт чи собака приносять довкіллю більше шкоди, ніж машина, а найкращий спосіб зменшити цей вплив – з’їсти вашого улюбленця. Принаймні, так кажуть новозеландські вчені.

Про це свідчить книжка новозеландського подружжя Роберта і Бренди Вейл, працівників Веллінгтонського університету. Книжка носить провокаційну назву « ]]> Час з'їсти собаку? справжній вступ до екологічно стійкого життя ]]> ».

Автори звертають увагу на те, як змінилась функція домашніх тварин за останні століття. Деякі тварини раніше заробляли собі обід. Наприклад, котів тримали переважно заради винищення гризунів, собаки стерегли майно і допомагали полювати. Інші були джерелом їжі – м’яса, яєць, молока. Коли ж мова йде про домашніх тварин у сучасних містах, то у цьому випадку психологічні мотиви затулили практичне застосування. На додачу домашніх улюбленців тепер годують переважно готовими кормами і, як наслідок, кожна з них має помітний екослід.

Зокрема, у книзі розраховано щорічну екологічну «вартість» (у середньому) утримання основних видів домашніх тварин, що живляться готовим кормом :

Собака середнього розміру– 164 кг м’яса і 95 кг злакових, для вироблення яких потрібно 8,4 тис. м ²  сільськогосподарських угідь. Екологічні наслідки утримання однієї собаки приблизно відповідають використанню двох джипів.

Кіт –1,5 тис. м ²  с/г угідь, екологічні наслідки трохи менші, ніж користування економним приватним автомобілем – наприклад, Volkswagen Golf. Зауважте, Україна знаходиться на восьмому місці серед «котячих» країн – у нас їх аж 7,35 млн.

Хом’ячок– 140 м ² с/г угідь. Два хом’ячка коштують природі стільки ж, скільки користування одним плазмовим телевізором.

Акваріумна рибка– 3,4 м ²  с/г угідь. Таку «вартість» можна порівняти з 2 мобільними телефонами.

Власне, виробництво їжі – це не єдина проблема, що постає у зв’язку з утриманням тварин. Наприклад, для кормів потрібна упаковка, часто металічна (до речі, найменший екослід серед котячих кормів, як показують автори, мають консервовані корми з низьким вмістом м’яса). Але це навіть не враховувалося, бо у багатьох розвинених країнах заохочується утилізація таких відходів (у той час як в Україні чи, скажімо, Росії вони переважно потрапляють на смітник).

Ще один важливий фактор – екскременти.Як свідчать фермери, екскременти котів і собак не придатні до сільськогосподарського використання, адже сприяють поширенню хвороб. Крім того, масово виробляються і продаються суміші для туалетів (особливо це стосується котів).

У розрахунках екосліду не згадали також послуги ветеринарів, хоча вони також значні. Автори книги стверджують: чим більша тварина, тим більша ймовірність, що послуги ветеринара їй знадобляться.

Вчені оцінили навіть втрати тепла, пов’язані із західною традицією вирізати у дверях приватних будинків спеціальні отвори для котів.

Варто також врахувати взаємодію між домашніми і дикими тваринами. Наприклад, навіть спокійні собаки, яких вигулюють на повідку, здатні відлякувати птахів, що змушені через це переселятися до інших місцевостей. Що стосується котів, наслідки їх життєдіяльності набагато відчутніші: як випливає з досліджень, у середньому один кіт щороку «вкорочує віку» 25 птахам, дрібним ссавцям або жабам.

Підсумовуючи розділ про тварин, автори дають такі поради:

• якщо можете, не заводьте домашніх тварин;
• якщо все ж таки вважаєте, що тварина потрібна (наприклад, щоб навчити дитину відповідальності) і при цьому ви не вегетаріанець, рекомендується віддати перевагу тваринам, яких потім можна вживати в їжу (наприклад, кроликам) або птахам, що несуть яйця;
• якщо є така можливість, тримайте одну тварину на кілька родин, тобто спільно з родичами/друзями/сусідами;
• якщо все таки бажаєте тримати свою тварину – оберіть якнайменшу.

Всі ці поради можуть видатися занадто суворими, але цифри дійсно значні. Так, лише у США живе понад 76 млн. котів і понад 61 млн. собак. Як зауважують вчені-новозеландці, щоб нагодувати собак тільки з першої десятки країн, де їх найбільше, знадобилася б ціла Нова Зеландія.