Війна в Україні залишає довгий слід забруднень, хвороб та зруйнованої промисловості
Через рік після початку жорсткого конфлікту на сході України, з'являються ознаки його потужного впливу на екологію високоіндустріалізованого Донбаського регіону та серйозний ризик для здоров'я цивільного населення, який залишатиметься і в майбутньому. Цьому регіону знадобиться міжнародна допомога для зниження рівня небезпеки та «озеленення» шкідливої для довкілля промисловості.
Екологічні наслідки конфлікту та військових дій рідко є пріоритетами у постконфліктних заходах , незважаючи на коротко- та довготривалі впливи руйнувань на здоров'я цивільного населення та засоби до його існування.
Іноді взаємозв'язок між аварійними ситуаціями та завданою шкодою є доволі складним і часто вимагає тривалого та детального аналізу.
Бойові дії у високоіндустріалізованих місцевостях можуть спричинити нові випадки забруднень та загострити існуючі проблеми; в українському конфлікті присутні обидва варіанти, а також пошкодження природного середовища.
Хронологія Донбаського конфлікту широко доступна, тому немає потреби її тут наводити. Важливішою є теперішня невизначеність. З підписанням другої Мінської угоди у лютому 2015 року, знову з'явилася надія, що мирне вирішення можливе.
На цей момент проголошено перемир'я, яке є досить нестабільним. Отже, існує велика ймовірність того, що виникнуть нові серйозні ризики для людей та довкілля.
Масштаб аварійних ситуацій
Мапа, створена екологічною спільнотою Zoi та Східноукраїнським екологічним інститутом на основі офіційних даних, повідомлень ЗМІ, оцінок та інтерв’ю, демонструє шкоду, завдану довкіллю регіону.
До початку війни у Донецькій та Луганській областях діяло понад 5300 промислових підприємств.
Руйнування, завдані промисловості регіону, значні – від прямих пошкоджень заводського обладнання до повної зупинки виробництва внаслідок нестачі сировини, енергії, робочої сили або каналів збуту (див. мапу).
Найімовірніше, саме ця дестабілізація промисловості регіону є причиною шкідливих для довкілля побічних ефектів військового конфлікту . У деяких випадках вона призвела до випадкових викидів забруднюючих речовин з обстріляного обладнання . В інших випадках, довелося перевести підприємства на більш шкідливі технології, що вплинуло на якість повітря регіону.
Читати також: Донбас на порозі екологічної катастрофи
До десятків підприємств, пошкоджених військовими діями, входять вугільна шахта імені Засядька, сховище хімікатів Ясинівського коксохімічного заводу, Лисичанський нафтопереробний завод, фабрика з переробки вибухових речовин у Петровському, а також сховище пального Слов'янської теплоелектростанції.
Пошкоджені вугільні шахти – це довготривала загроза
Починаючи з ХIХ століття, видобуток вугілля був основою економіки Донбаського регіону. Внаслідок періодичних аварійних вимкнень струму в зоні конфлікту, вентиляційні системи та водяні насоси також вимикалися, що спричинило вивільнення накопичених газів після відновлення вентиляції.
Часті випадки незворотного затоплення копалень не лише псують обладнання, але й заболочують прилеглі території та забруднюють ґрунтові води. На сьогодні, більше десяти разів повідомлялося про постійні або тимчасові затоплення, однак через неможливість безперешкодного спостереження та збору інформації на місцях подій, точний рівень загрози середовищу та населенню невідомий.
Шахта імені Засядька раніше видобувала 4 мільйони тон вугілля щороку і була одним із флагманів економіки регіону. Вивільнення та вибух метану в квітні 2015 року позбавили життя одразу 33 із 200 шахтарів, які перебували під землею.
Хоча це не перший подібний випадок у цій копальні (вона вважається однією з найнебезпечніших для життя шахт у регіоні), голова правління шахти назвав причиною інциденту потужний артилерійський обстріл поблизу Донецького аеропорту, де бої тривали до кінця січня 2015 року.
Численні медіа повідомляли про припинення водопостачання Донбасу, включно з Луганськом, Донецьком (міста, сумарна довоєнна чисельність населення котрих становила 1,5 мільйона), та їхніми околицями.
Ремонт мереж водопостачання триває і досі, часто під прямим обстрілом, але відімкнення є звичним явищем. Найменш задокументованим є вплив конфлікту на якість питної води, але зважаючи на нинішню ситуацію, можна логічно припустити її погіршення.
Сьогодні відносно мало відомо про прямий хімічний вплив війни на середовище та населення. Рідкісні зразки, зібрані неурядовою організацією «Екологія-Право-Людина» (ЕПЛ), представництво якої знаходиться в Україні, підтвердили очікувану наявність деяких «військових хімікатів» внаслідок застосування звичайної зброї в зонах уражень.
Простіше кажучи, великі кількості пошкодженого військового обладнання та потенційно небезпечне будівельне сміття потребують знешкодження . Міністерство оборони України також стурбоване тим, що у боях довкола Донецького аеропорту м огла бути використана зброя зі збідненим ураном , тому запропонувало перевірити цю інформацію, у разі можливості.
Природа регіону також постраждала. І без того схильні до пожеж внаслідок сухої літньої погоди ліси та степи горіли частіше, ніж зазвичай.
Згідно з ще не опублікованими аналізами даних супутника NASA, східноєвропейський підрозділ Глобального центру моніторингу пожеж показав, що у 2014 році частота лісових та степових пожеж на одиницю площі у Донецькій області зросла у 2-3 рази порівняно з прилеглими регіонами України та Росії.
Конфлікт також завдав шкоди численним заповідникам регіону – озброєні угрупування захопили їхні адміністративні будівлі, або ж заповідні території були пошкоджені важким транспортом.
Читати також: Заповідники Донбасу в умовах війни
Відновлення великих ділянок сільськогосподарських та інших угідь для нормальної обробки вимагатиме значних зусиль і буде ускладнено наявністю нових мінних полів та боєприпасів, що не вибухнули.
Труднощі у визначенні розміру пошкоджень
Графіки, складені Східноукраїнським екологічним інститутом демонструють зниження якості повітря у східній Україні влітку 2014 року.
У більшості повідомлень про шкоду збройного конфлікту для довкілля, ЗМІ намагалися пов'язати їх безпосередньо з боями, але уся доступна інформація є недостатньою для підтвердження такого зв'язку. Це спрощення також може замаскувати непрямий вплив військових дій на стан довкілля.
Традиційно для збройних конфліктів у промислово розвинутих регіонах, причиною великої частки забруднень можуть бути не самі бої, а руйнування промислової інфраструктури та дезорганізація щоденної економічної діяльності.
Чіткий приклад для Донбаського регіону можна побачити у даних з його єдиної діючої (до листопада 2014 року) автоматизованої станції моніторингу якості повітря (див. графік).
Зібрані у місті Щастя Луганської області дані показують, що піки концентрації не обов'язково співпадають з періодами боїв; натомість, вони співвідносяться зі зменшенням поставок високосортного вугілля для Луганської ТЕС у серпні 2014 року.
Спочатку поставки вугілля були скасовані внаслідок зруйнування мосту в селищі Кондрашевська-Нова. Потім була обстріляна електрична підстанція, що від'єднало регіон від решти енергетичної системи України.
Як результат, Луганська електростанція, відповідальна за поставку понад 90% усієї електроенергії області, була змушена одночасно знизити виробництво та використовувати низькосортне вугілля з резервного запасу. Це спричинило значне погіршення якості повітря.
Зібрана інформація свідчить, що внаслідок сутичок у 2014 році виникло у 20 разів більше пожеж, ніж у попередньому році . Проте 2013 рік був відносно вологим, тож таке порівняння є не надто інформативним.
Визначення точної площі враженої пожежами території залишається складним та неточним, і вимагає використання більш досконалих даних та технологій. Завдання ускладнюється тим, що сьогодні не ведеться статистика лісових пожеж, яку зазвичай використовують для перевірки результатів із супутникових даних, оскільки значні території є небезпечними для наземних обстежень.
Невизначене майбутнє – але є надія, що воно буде «зеленіше» за минуле
Незважаючи на хитку Мінську угоду, напівзаморожений конфлікт триває. Дотепер неможливо передбачити, яка шкода буде спричинена людям та довкіллю Донбасу.
Невизначеність продовжує впливати на базове управління навколишнім середовищем по обидва боки лінії зіткнення, у той час як співпраця через лінію фронту, навіть стосовно невідкладних гуманітарних проблем, залишається віддаленою перспективою. Тому очікування на співпрацю з питань навколишнього середовища на нинішньому етапі конфлікту є невеликими.
Зважаючи на наявні факти, очевидно, що забруднення, спричинене конфліктом, має велику передумову довгострокових ризиків для здоров'я населення. Потрібно негайно розпочати збір даних щодо забруднень та наслідків для здоров'я, а також підготовку до рекультивації. Фінансові та технічні вимоги для комплексної оцінки та рекультивації забруднених ділянок є доволі суттєвими.
Ці проблеми є типовими для багатьох конфліктів, ускладнених токсичними залишками війни, як зауважив Міжнародний комітет Червоного Хреста у 2011 році, необхідно обговорити, чи потрібна нова система захисту цивільного населення та довкілля від забруднень: «Зважаючи на складність, наприклад, ремонту пошкоджених заводів та обладнання, або очищення забрудненого ґрунту та будівельного сміття, бажано розробити норми для міжнародної підтримки та співпраці... Такі норми відкрили б нові та перспективні шляхи для подолання екологічних наслідків війни».
Ширший контекст для остаточної рекультивації враженого середовища повинен містити радикальну модернізацію виснажливої для довкілля промисловості регіону, яка роками створювала істотні загрози для навколишнього середовища та людей (див. звіт Zoi 2011 року ).
Отже, цілком несподівано, абсолютно небажаний конфлікт може запропонувати унікальну можливість «озеленити» чорні та бурі кам'яновугільні басейни Донбасу.
Джерело:
