Австралійські кенгуру і африканські слони: врятуйте їхні душі

Цього місяця сильні лісові пожежі спіткали штат Вікторія та Південну Австралію. Це сколихнуло австралійців, надихнувши на підтримку австралійських кенгуру та диких тварин, які опинилися у вогні. Групи захисту тварин поширили інформацію про необхідність пошиття бавовняних мішечків і рукавиць для поранених й осиротілих кенгуру та коал.

На фото:  Ветеринари лікують кенгуру від опіків після лісової пожежі.  

Однак найбільшу підтримку австралійські кенгуру отримали навіть не від місцевого населення, а від таких віддалених місць як Великобританія, США та Росія. Світ виявив співчуття осиротілим дитинчатам кенгуру, що нині зручно облаштовуються всередині зшитих бавовняних мішечків.

Сьогодні жертви лісових пожеж отримали колосальну увагу, тоді як щороку близько 800 тисяч дитинчат кенгуру потерпають від не меншої загрози: вони стають жертвами мисливців.

На австралійських кенгуру полюють, і це найбільший забій наземних диких тварин на планеті . Мисливцям законом дозволено полювати не лише на самців, а й на самок, дитинчат в сумках та незрілих кенгуру.

Згідно з відповідними галузевими нормами і правилами, мисливцям дозволяється здійснити «евтаназію» малюка будь-якої самки або через обезголовлювання, або шляхом одного пострілу в голову. Ті, хто не був спійманий і убитий, не маючи материнського захисту, швидше за все, помре від голоду, зовнішнього впливу, хижих звірів.

У 2002 році Королівське товариство захисту тварин виявило, що 120 тисяч кенгуру щороку ранять, але не вбивають. Ці тварини помирають повільною і болісною смертю.

Кенгуру застрелені через відбракування 

Будь-яка м'ясна промисловість в Австралії піддається критиці, окрім цієї. Це зумовлено, зокрема, тим, що вбивство кенгуру майже неможливо побачити на власні очі. Більшість тварин, убитих заради м'яса, попередньо оглушають і забивають в бійнях, тоді як на кенгуру полюють як правило здалеку, переважно у сільській місцевості і обов'язково в повній темряві.

Приховуючи ці жорстокі факти від очей австралійців, м'ясна індустрія дуже успішно розвивається . Щороку, приблизно в цей час, збільшується виробництво і дільці намагаються продати ідею, начебто до Дня Австралії найкраще підійде м'ясо кенгуру – «істинно синє» м'ясо.

Це робить свою справу: продавці грають на сталому неправильному уявленні австралійців про популяцію кенгуру. Є міф , що кенгуру народжується забагато, більше ніж потрібно для дикої природи. Однак не потрібно бути науковцем, щоб вщерть розбити цей аргумент.

Кенгуру – тварини, що повільно зростають та повільно розмножуються. Зростання їх популяції обмежене тим, що самки здатні народити лише одне дитинча на рік. При цьому є висока смертність серед новонароджених малюків, особливо під час посухи. З точки зору біології, майже неможливим є раптовий сплеск народжуваності серед популяції кенгуру , на чому часто акцентують увагу прихильники їх винищення заради м'яса.

Цих тварини не вбивають ні для захисту навколишнього середовища, ні для контролю їх популяції . Споживачі не роблять країні послугу, вживаючи у їжу м'ясо кенгуру. Те, чим вони справді займаються, так це підтримкою індустрії з браком регулювання і контролю, побудованої на стражданні улюбленої тварини, символу Австралії.

«Якби австралійці побачили б, що насправді відбувається під час забою кенгуру, швидше за все вони відмовились від вживання їх м'яса», – стверджує Елеонора Ньорс, співробітник відділу зв'язку при Інституті захисту тварин Voiceless.

Не лише кенгуру, братів наших менших, спіткала загроза винищення жадібними представниками homo sapiens. В Африці істинною проблемою стала бивнева мафія: кримінальні угруповання, які вбивають африканських слонів.

Близько 11 ранку останньої суботи травня, переповнена вантажівка (білий Міцубісі) прямувала дорогами Східної Африки до промислового району в північній околиці Момбаси. Однак вантаж зовсім не був «побутовою технікою», як заявляв водій. У авто виявили 228 слонових бивні та 74 вироби зі слонової кістки загальною вагою 2152 кг (4700 фунтів).

Кенійським поліцейським, які провели обшук, було запропоновано хабар в розмірі п'яти мільйонів шилінгів (55 тисяч доларів, 49 тисяч євро), однак, вони відмовились, конфіскували вантаж та заарештували двох чоловіків. Це затримання було одним з найбільших в історії країни, проте основний натхненник цього промислу – 46-річний Фейсал Мохамед Алі утік.

Алі, як заявляє Інтерпол, був ватажком банди контрабандистів слонових бивнів в Кенії. Ще в листопаді його ім’я було внесено до списку дев’яти найбільших світових злочинців проти довкілля.

Місяць потому Алі заарештували в сусідній Танзанії, потім екстрадували до Кенії за звинуваченням у незаконній підприємницькій діяльності з трофеями диких тварин.

Для ватажка бивневої мафії бути спійманим – рідкість. «Люди, яких переважно затримують: піхотинці, браконьєри або іноземні посередники, – вказує Мері Райс, виконавчий директор Лондонського агентства розслідувань злочинів проти довкілля. – Ні на одного ватажка подібних угруповань не було порушено кримінальну справу в Танзанії».

Активісти сподіваються, що суд над Алі проллє світло на весь ланцюжок тіньових поставок слонових бивнів з африканського на азійський ринок.

Експерти кажуть, що міжнародні злочинні угруповання контролюють цей незаконний вид торгівлі, штовхаючи африканських слонів на межу вимирання. Спільне дослідження ООН та Інтерполу з питань навколишнього середовища 2013 року показало, що кожного року люди вбивають до 25 тисяч африканських слонів, чим підживлюють світову незаконну торгівлю обсягом до 188 мільйонів доларів.

Мафієподібні організації

«Забудьте про браконьєрів. Це організована злочинність, – стверджує Офір Дрора, слідчий в корупційних справах та директор-засновник організації, що займається дотриманням правопорядку в сфері довкілля Eagle Wildlife Law Enforcement Eagle. – Це не лише проблема Африки, торгівля є міжнародною».

Фото (роздатковий матеріал, наданий в рамках кампанії "Врятуйте слонів" (Save the Elephants) від 9 грудня 2014 демонструє слонову кістку у продажі в Пекіні

Ланцюжок поставки бивнів починається із заблокованих заповідників Східної та Центральної Африки й закінчується в портах Індійського океану в Кенії й Танзанії, звідки приховані вантажі зі слоновою кісткою експортуються до Азії.

ДНК-тести, що проводились протягом останніх п'яти років, показують, що переважна більшість бивнів добувається в двох областях: в Танзанії (заповідник Селус) та в районі лісів басейну річки Конго (Центральна Африка).

Сучасна торгівля в цій сфері складається з невеликої кількості мафіозних організацій, здатних повністю окупитись: вони оплачують заробітну плату мисливцям і водіям, діяльність яких «дозволена» мережею доглядачів парку, відкуповуються від поліцейських, митників, суднових агентів та експедиторів, а також платять детективам і суддям, щоб підірвати рух судових справ, якщо їхні справи йдуть зовсім кепсько. Впливовим політикам також сплачується певна сума, аби полегшити процес ведення бізнесу і створити такий собі «синдикат з високим рівнем захисту».

Працюючи в тісному співробітництві, азійські та африканські кримінальні угруповання контролюють весь ланцюг постачання: від джерела свого збагачення до ринку. Незаконні організації в Африці все більше інтегруються з азіатськими злочинцями, які живуть і працюють в Африці, де вони можуть підтримувати суворий контроль над операціями і насичувати незаконний бізнес у рамках легальних імпортно-експортних компаній.

Бізнес з низьким рівнем ризику

Хабарництво значною мірою сприяє безперервному транспортуванню бивнів, які зазвичай постачаються в 20-ти або 40-а футових (6 або 12-ти метрових) контейнерах і заховані серед легально експортованої продукції, такої як горіхи, часник, морські мушлі і сушена риба, чи за фальшивими стінами й дверима.

«Існує думка, що браконьєрство на слонів – справа рук місцевих жителів, але рівень розлогості та складності цього бізнесу такий, який важко було б навіть уявити», – стверджує Адам Робертс, виконавчий директор благодійної організації допомоги дикій природі Born Free, США.

Зростаючий розмір конфіскованого товару (понад 500 кг за одне вилучення), свідчить про причетність до такого роду бізнесу складних злочинних мереж, що здатні транспортувати величезні обсяги бивнів, – впевнені в організації, уповноваженій на моніторинг міжнародної торгівлі TRAFFIC.

 Слон харчується у вечірньому світлі, 7 серпня 2014, близько 300 кілометрів на північ від столиці Кенії – Найробі

На ринку слонові бивні коштують понад 2 100 доларів за кілограм. За це злочинця можуть спіткати наступні види покарань: в рідкісних випадках він може бути заарештований, ще рідші випадки засуджень, або ж його зобов’яжуть сплатити невеликий штраф. «Прибуток окупить втрати злочинця, навіть якщо його зловлять», – стверджує Робертс.

Арешти та притягнення до кримінальної відповідальності рідко коли слідують за конфіскацією значної кількості товарів. Останні п'ять років досліджень злочинів проти довкілля в кенійських судах показали, що тільки сім відсотків осіб, засуджених за злочини, пов’язані з браконьєрством на слонів та носорогів, реально відбувають покарання у в'язниці, хоча законом передбачається покарання до 10 років позбавлення волі.

Вочевидь, це було несподіванкою для кенійських злочинців бути реально покараними за такі злочини. Так як суд над Алі має незабаром стартувати, природоохоронці сподіваються, що його засудження оголить структуру міжнародних синдикатів, задіяних в цьому сумному бізнесі, що й стане дзвіночком для інших його учасників.