Бріджит Бардо на захисті малят-тюленів

Бріджит Бардо – одна з найкрасивіших акторок та найвідоміших захисників тварин. У 1973 році вона завершила кар’єру в кінематографі і з того часу присвятила себе піклуванню про братів наших менших, вирішенню екологічних проблем та боротьбі за види, що зникають... Її фонд займається створенням притулків та центрів реабілітації по всьому світу, закликає відмовитися від натурального хутра та полювання на дельфінів і китів. А почалось все з акції на захист дитинчат тюленя.

«Я завжди любила тварин і вважала, що повинна їм допомагати. Я збагнула, що потрібна їм більше, ніж кінематографу . Вже 43 роки я займаюся захистом тварин, і за цей час нічого не змінилося, навіть навпаки – ситуація лише погіршилася. Індустріалізація, глобалізація, розвиток промисловості збільшили попит на продукти тваринного походження, позбавляючи тварин їхнього природного середовища проживання . Це дуже негуманно стосовно них!

Кожен окремий вид – це частина екологічного ланцюжка, а домінування людини порушує цей природний баланс і, на жаль, ситуація погіршується через зростання кількості населення Землі. В природі все взаємопов’язане, і треба розуміти, що втрата будь-якого виду матиме драматичні наслідки і для людини.

Демонстрація проти забою бельків у 1977 році стала моєю першою акцією, першим досвідом боротьби проти жорстокого поводження з тваринами. Це було дуже складно, тому що у мене не було підтримки мого фонду, була лише я одна. Щоб протестувати наодинці, треба неабияка мужність. Таке в моєму житті було не один раз. Лише я влаштувала скандал в Канаді, щоб показати всьому світові всі жахіття цієї масовою кривавої різні маленьких бельків: вбивство тюленів заради промислу. Мені довелося чекати довгих тридцять років, щоб Європейська комісія на постійній основі заборонила імпорт продуктів з ластоногих на європейській території.

Мені пощастило поспілкуватися бельками, і це був надзвичайний досвід. Я пам’ятаю, як лежала на льоду і пригортала до серця маленьке дитинча тюленя. Зараз, коли я розповідаю вам про це, у мене на очах сльози . Це чарівне чисте відчуття назавжди залишиться у моїй пам'яті.

Пол Вотсон, засновник Суспільства охорони морської фауни Sea Shepherd, назвав на честь мене тримаран – дуже швидке судно, екіпаж якого боровся проти китобійного промислу. Мій фонд брав участь у купівлі цього тримарана. Наша з Полом боротьба проти жорстокого вбивства морських ссавців тривала сорок років, і він не один раз ризикував життям, захищаючи жителів моря. Це найрішучіша і найхоробріша людина, яку я знаю. Я обожнюю його!

Вважаю, що заслуговує особливої уваги створення центрів реабілітації диких тварин, таких як Центр збереження та вивчення морських ссавців у Петербурзі . Це чудово: люди рятують рідкісних тварин, лікують їх і повертають в природне середовище їхнього існування! Браво!

Мій фонд не отримує ніяких субсидій від держави . Ми існуємо лише за рахунок допомоги людей, які сьогодні все частіше відгукуються на наш заклик звернути увагу на проблеми екології. Дякуючи їм, фонд має можливість продовжити свою справу. У нас є постійні благодійники, але найбільший вклад вносять приватні особи. Основою фонду стала частина моїх фінансів, які я пожертвувала, щоб справа врятування тварин отримала гідний фундамент.

Я знаю, як важливо для будь-якої некомерційної організації привернути увагу преси, суспільства, представників влади та бізнесу. Я не можу щось порадити – думаю, кожен повинен керуватися своїм досвідом та інтуїцією. Але я щиро вдячна тим, хто допомагає тваринам будь-яким способом ».