Через зміни клімату зникла найбільша цивілізація

Нещодавнє дослідження, яке поєднало новітні археологічні матеріали та найсучасніші геонаукові технології, показує, що зміна клімату є ключовим моментом, котрий призвів до занепаду Індської цивілізації майже 4 тис. років тому .

З освоєнням більш ніж 1 млн км ² рівнинних територій навколо річки Інд від Аравійського моря до Гангу (сучасний Пакистан), північно-західної Індії та східних районів Афганістану Індська (Хараппська) цивілізація стала найбільшою — однак найменш відомою — серед перших визначних «міських» культур, до котрих також відносять Єгипет та Месопотамію. Оселялися жителі цивілізації на берегах річок через родючість щорічно зрошуваних земель.

Сьогодні численні залишки поселень Хараппської цивілізації розташовані у великому пустельному регіоні далеко від річки. На відміну від Єгипту та Месопотамії, які давно стали частиною західної класичної історії, ця «вигадлива» культура Південної Азії з населенням, що на своєму піку, можливо, сягало 10% населення всього світу, лишалася повністю забутою до 1920-х років . З того часу зірвався шквал археологічних досліджень у Пакистані та Індії, і було виявлено дивовижну «міську» культуру з безліччю внутрішніх торгових шляхів та добре налагоджених морських сполучень з Месопотамією, зі стандартами будівництва, системами каналізації, декоративно-прикладним мистецтвом та  досі не розшифрованою писемністю.

Дослідження проводилося в період між 2003 і 2008 роками в Пакистані, починаючи від узбережжя Аравійського моря, в родючих долинах Пенджаба та північній пустелі Тар. Міжнародна команда складалася із вчених зі США, Великобританії, Пакистану, Індії та Румунії, серед яких були спеціалісти в галузі геології, геоморфології, археології та математики. Використовуючи супутникові фотографії та топографічні дані, дослідники підготували і проаналізували цифрові карти рельєфу річки Інд та сусідніх річок, які потім детально досліджували за допомогою таких методів, як буріння, взяття проб ґрунту і навіть копання траншей вручну. Зібрані зразки використали для визначення походження та віку осадів для побудови хронології змін ландшафту та історії цивілізації Хараппа.

Ймовірно, все відбувалося так:

Дикі та непокірні річки розливалися рівнинами Інду. Вони були настільки непередбачуваними та небезпечними, що жодне поселення не могло пустити коріння на їхніх берегах. Лише через декілька століть мусони стали не такими частими та інтенсивними, а отже, виникли стабільні умови для оселення та ведення сільського господарства. Так виникло Індське поселення, яке конкурувало зі Стародавнім Єгиптом та Месопотамією у своїх досягненнях, серед яких можна назвати водопровід, мережу вулиць та багате духовне життя.

На відміну від єгиптян та мешканців Месопотамії, які використовували іригаційні системи для зрошення своїх культур, «індці» спиралися на м’який та надійний цикл мусонів, який наповнював місцеві річки та керував сезонними повенями.

Проте вже через 2 тис. років сільськогосподарська стабільність зазнала краху.

Йтиме час, мусони продовжуватимуть слабшати, поки річки вже не будуть наповнюватися, а врожаї не почнуть сохнути. Сільське господарство вже не підтримуватиме торговців, художників, ремісників та вчених. Різноманітні системи письма Хараппської цивілізації, які донині не розшифровані, вийдуть з ужитку.

Люди відмовлятимуться від міст та рушатимуть на схід до басейну Гангу, де дощі будуть надійнішими (хоча й не настільки, щоб витримати міські мегаполіси). Цивілізація «розійдеться» на невеликі села та містечка.

Дослідники вважають, що доля Хараппської культури має бути уроком для сьогоднішніх поколінь , адже потрібно прогнозувати наслідки змін клімату та звертати увагу сучасних діячів культури та політиків на той далекий час, коли житимуть майбутні покоління, та на повільні зміни клімату, що супроводжуються погіршенням кліматичних умов та ресурсів.

Читайте також Зміна клімату визначає розвиток людства