Чи можуть еко-туризм та полювання не зашкодити навколишньому середовищу?

Нещодавня смерть лева на ім’я Сесіл пролила світло на спортивне мисливство, особливо полювання на загрожені види. Захисники стверджують, що відповідальне полювання допомагає зберегти дику природу, а критики запевняють: те саме можна зробити за допомогою екотуризму, причому з меншими втратами.

Однак мисливці, як і туристи, завдають шкоди природі, коли стають нерозсудливими. Багато професійних мисливців засудили вбивць із їхньою неетичною та невмілою тактикою. Окрім того, що дозволу на полювання не було, вони виманили лідера зграї за межі національного парку, цілилися в нього за допомогою інфрачервоного променя, і коли не вдалося вбити його стрілою, переслідували його 40 годин аж до закінчення його мук.

Безвідповідальний туризм робить свій внесок до знищення тварин, змінюючи їхню поведінку так, що це впливає на виживання.

Звісно, краще зберегти дику природу без жертв, але навіть туристи, які не полюють, все одно неоднаково ставляться до тварин, адже вони дбають про велику фауну: слонів, китів. А як щодо качок та перепілок? Безперечно, останні не притягують туристів магнітом, але завжди є об’єктами для ліцензії на полювання. 98 % прибутків ідуть на збереження водно-болотних угідь. Звідси випливає, що качки просто платять за рахунки.

Мисливці ж полюють на види, які під загрозою вимирання. Приблизно століття тому кількість левів налічувала близько 200 000 особин, а сьогодні 20 000. Убивство одного лева у 2015 році має більший уплив, аніж убивство індички чи білохвостого оленя, які швидко розмножуються. То за якої умови полювання справді допомагає природі, і коли воно неспортивне та руйнівне?

Цей малюнок  Кліффорда Беррімена (1902) сприяв популярності “ведмедиків Теді”.

«Особливий шарм»

Люди за своєю суттю є мисливцями, адже їжа була метою їхнього полювання, так і досі. У місцях, де люди порушили кордони екосистеми, полювання може допомогти контролювати перенаселеність дикої природи . Виселення вовків із більшості територій Америки призвело до збільшення особин білохвостих оленів, що, своєю чергою, спричинило надмірне випасання та частішання ДТП. Мисливські ліцензії на полювання оленів видають рідко, опираючись на контроль та збереження популяції, але це не стосується хижаків, таких як ведмеді та вовки. ( Але справа навіть не в кількості тварин, а в тому, що люди будують ферми й ранчо, де примусово їх утримують. Ніхто не розуміє: для тварин це не є природним середовищем існування ).

Окрім задоволення та їжі, причиною полювання є і те, що люди полюють заради трофеїв. По суті, це гра заради нагороди, але ці мисливці також не схожі на вбивць Сесіла.

Етнічні мисливці пишались тим, що могли дуже швидко і зблизька вбити жертву, і це для них вважалося більшим, аніж просто полювання. Президент Америки Теодор Рузвельт був затятим мисливцем, але в кінці 1902 року на полюванні пощадив ведмежа. Ця подія стала приводом для жартів. І так з’явилася нова іграшка «ведмежа Теді» (Теді – пестливий варіант імені Теодор).

Одного разу Рузвельт написав: «У полюванні  –  вистежування і вбивство, зрештою, тільки частина цілої гри; вільне і сповнене пригод життя з його міцною демократією, дике довкілля, грандіозна краса краєвидів, шанс вивчати стежки й звички лісових жителів — все це в сукупності додає справі мисливця самобутнього шарму».

Національний Заповідник у Вірджинії

«Заради землі»

Дослідники радять регульоване полювання заради трофею, і це, мовляв, допоможе зберегти вимираючі види тварини. Але може призвести й до такого випадку, який стався із Сесілом. І тому деякі африканські країни, як-от Кенія і Ботсвана, заборонили полювання заради трофеїв, а ставку зробили на екотуризм. Австралія також заборонила ввіз мисливських трофеїв, і США долучилися. Декілька авіаліній припинили перевезення таких об’єктів.

Хоча за даними дослідження 2005 року, легалізація полювання на білих носорогів у Південній Африці спонукала приватних землевласників до відновлення популяції тварин; це уможливило “популяційний бум” від менш ніж 100 особин до більш ніж 11 000. (20 000 білих носорогів зараз живуть у ПАР). Нігель Лідер Вільямс у листі до наукового видання вказав, що легалізація полювання буде мати такий самий наслідок і для слонів Зімбабве.

«Цікавість згубила кішку»

Деякі люди розглядають полювання як невід’ємну частину екотуризму, але коли воно не становить загрози екології. Але інші під цим терміном розуміють прогулянку по природі та клацання фотоапаратом. Так чи інакше, дослідники стверджують, що туристи, які не полюють, впливають значно позитивніше на життя дикої природи.

У звіті екологи заявляють: «Природний туризм відіграє важливу роль в національному розвитку, в той час як полювання — незначну». «Було встановлено, що дохід від полювання дорівнює 1,8% від туристичного доходу. Авжеж, добре організоване спортивне полювання може зберегти середовище існування для деяких видів, але загибель навіть однієї тварини значно впливає на інших . Учені з Оксфордського університету незадовго до смерті Сесіла спостерігали за ним і застерегли, що полювання в національному парку Зімбабве має негативний вплив на популяцію левів ».

Зробити фото, а не забрати життя

Варто відзначити, що легальні мисливці за трофеями становлять меншу загрозу для життя багатьох загрожених видів тварин Африки, аніж браконьєри.

Але звідки б не з’являлась небезпека, — від браконьєрів, утрати середовища існування чи від будь-якого іншого тиску з боку людини, — головне завдання екологів полягає в тому, щоб допомагати місцевим жителям заробляти більше грошей, зберігаючи, проте, їхні ліси, рибні промисли та інші екосистеми непошкодженими.

Відомий захисник природи та приматолог Джейн Гудол зауважила: «Я не думаю, що принцип збереження у сільській громаді коли-небудь запрацює, якщо люди не стали твоїми партнерами».

Звісно, мисливство може принести користь для екології, але також — призвести до дисгармонії через зникнення окремих видів. Деколи це стає яблуком розбрату між екологами.

Всесвітній фонд дикої природи та інші некомерційні організації із захисту довкілля підтримують полювання як захист середовища, але ця прийнятність варіюється для різних видів.

Отож порахуємо: один слон, який живе в Африці, приносить дохід обсягом 22 966 дол. США за один рік до місцевого бюджету, він заохочує екотуристів. А якщо слон живе 70 років, тоді це означає, що протягом життя він “заробляє” 1,6 мільйона доларів .

Завдяки еко-туризму, живі дикі слони коштують у 76 разів більше, ніж мертві

А мисливці, щоб убити тварину, сплачують десятки тисяч доларів.  Але все-таки для населення живий слон кращий за мертвого.

Це не означає, що екотуризм зовсім безпечний і не має ніяких ризиків, але, коли все продумано, він може допомогти зберегти дику природу, не порушуючи екологічний баланс. Відповідальне мисливство спроможне допомогти у цьому теж, але тільки коли це ситуація, подібна до тієї, яка сталася на полюванні із Теодором Рузвельтом.