Чи можуть квоти захистити ліси Амазонки від вирубки?

Для фермерів, що вирощують бразильські горіхи в лісах Амазонки, квоти на викиди вуглецю можуть стати  новим видом доходу. Та чи може технологія REDD реально вплинути на рівень парникових газів в атмосфері?

Сидячи на ґанку своєї напіврозваленої дерев’яної хатинки у Пуерто Малдонадо, що в Перу, збирач бразильських горіхів Елеутеріо Мартін зізнається, що ніколи не чув про глобальне потепління.

Тим не менш Мартін, якому зараз 73 роки, збирається взяти участь у новому проекті, котрий має стати чи не найефективнішим способом боротьби з викидами парникових газів.

Мартін є одним із сотні місцевих жителів в регіоні Мадре-де-Дьйос (Перу), які об’єдналися з компанією Боскес Амазонікос (Bosques Amazonicos), яка розташована в столиці Перу — Лімі. Ця компанія планує продавати квоти на викиди вуглецю й захищати тропічні ліси на тих ділянках, де місцеві жителі мають цілковите право на збір врожаю горіхів.

Один акр (0,405 га) амазонського тропічного лісу може поглинати більше ніж 150 тонн вуглецю. Компанія Боскес Амазонікос ( Bosques Amazonicos ) планує допомогти зберегти 360 000 гектарів (890 000 акрів) тропічного лісу й таким чином зашкодити викиду мільйонів тонн вуглецю. Цей проект спрямовано на захист лісів Мадре-де-Дьйос, які перебувають під загрозою знищення.

В майбутньому компанія планує отримувати річний прибуток від продажу квот на викиди вуглецю у розмірі 5 мільйонів доларів США. 30 % з них буде передано збирачам бразильських горіхів , які ледве зводять кінці з кінцями, заробляючи в середньому приблизно 2 000 доларів США на рік. Решту 70 % доходів належатиме інвесторам компанії.

Компанія Боскес Амазонікос (Bosques Amazonicos) та її юристи не лише надають правову підтримку місцевому населенню в боротьбі проти небажаних гостей (лісорубів, гірників, золотошукачів), а й надає фермерам невеликі позики на купівлю необхідного обладнання і фінансує побудову технологічної фабрики вартістю 1,9 мільйонів доларів США (70 % якої буде належати збирачам бразильських горіхів).

На міжнародних «добровільних» вуглецевих ринках квоти буде продано підприємствам , котрі зможуть вільно компенсувати наслідки від своїх викидів вуглецю. Незважаючи на те, що це їхній вибір, багато таких компаній будуть готувати себе до пост-вуглецевого світу, в якому діятимуть нові закони, згідно з якими викиди парникових газів потрібно буде скоротити.

В цілому середньостатистичний збирач бразильських горіхів може очікувати на подвоєння своїх прибутків лише від продажу квот на викиди вуглецю, водночас він також зможе отримати прибуток за готовий продукт (горіхи) на ринках збуту.

«Це — як шлюб. Це довготривалі стосунки, які триватимуть щонайменше 30 або 40 років»,- каже Хорхе Кантуаріас, генеральний директор компанії Боскес Амазонікос (Bosques Amazonicos).

Проте не всі вуглецеві підприємці встановили такі відносини зі спільнотами тропічних лісів Амазонки. Так звані «вуглецеві ковбої» намагаються отримати перевагу над місцевим населенням і переконати очільників спільнот , щоб ті передали їм права на вугілля й інші ресурси, уклавши угоди, написані невідомою місцевому населенню мовою.

Мартін же стверджує, що відносини з компанією Боскес Амазонікос (Bosques Amazonicos) його влаштовують.

«Жити тут складно, - каже він. - Проте я сподіваюсь, що мої діти продовжать мою справу й збиратимуть бразильські горіхи на цій території. Буде жахливо, якщо всі ці ліси зникнуть і перетворяться на ділянки для випасу худоби або їх буде покинуто після того, як гірники забруднять їх».

246 гектарів ділянки Мартіна розташовані лише в 5 милях від нового шосе - Міжокеанської магістралі. Головне призначення цієї магістралі — поєднати бразильські торговельні шляхи через Тихоокеанський порт в Перу з ринком в Азії. Проте Міжокеанська магістраль відкриває шлях до тропічного лісу й для численних нелегальних лісорубів, браконьєрів і скватерів (дрібних орендарів), які можуть завдати йому шкоди.  Тому дуже важливо боротися не лише зі шкідливими викидами, а й з браконьєрством.