Чи потрібна світу атомна енергія для вирішення кліматичної кризи?

Відомий журналіст Guardian Джордж Монбіот (George Monbiot) одразу після атомної катастрофи на Фукусімі написав свою найбільш популярну статтю. Вона називалась «Чому Фукусіма змусила мене перестати хвилюватись та полюбити атомну енергію». «В результаті катастрофи на Фукусімі я більше не ставлюся нейтрально до атомної енергії», оголосив Монбіот, — «Я тепер підтримую технології».

Монбіот є не першим захисником навколишнього середовища, котрий є прихильником відмови від атомної енергії, котра б допомогла у вирішенні проблеми кліматичних змін, причиною яких є викиди вуглекислого газу.

У 2010 році світовий попит на первинну енергію був еквівалентний 12 мільйонам тонн нафти (Мт), 87 % з яких забезпечили нафта, газ та вугілля. Атомна енергія забезпечила 626 Мт, це близько 5 % від загальної кількості, в той час як відновлювані джерела енергії — 935 Мт, близько 8 %.

Щоб вирішити кліматичну проблему, світ мусить не лише зупинити тенденцію зростання викидів вуглецю в наступні десятиліття, а й зменшити теперішній рівень викидів. То чи може атомна енергія вирішити цю проблему? Повний перехід на атомну енергію вимагає 25-кратного збільшення кількості електроенергії, котру виробляють атомні реактори, порівняно з теперішнім рівнем. На сьогодні в світі є 440 діючих атомних реакторів, отже для 25-кратного збільшення потрібно 11 тисяч реакторів. Щоб досягти цього, протягом 35 років потрібно будувати в середньому 1 реактор щодня.

Існують поточні плани на побудову 200 нових ядерних реакторів по всьому світу, головним чином у Китаї, на Середньому Сході та в США. Проте через непривабливість економіки атомної енергії для приватних інвесторів (висока вартість будівництва), невизначеність цін на електроенергію, політичні ризики та довгострокові зобов’язання в реалізацію цих планів мало хто вірить. Реально світ може побудувати близько 100 реакторів у найближчі десятиліття. За цей же час така ж кількість діючих сьогодні реакторів дійде кінця свого життя, що зведе нанівець усі зусилля. Проте перш ніж за це взятися, потрібно вирішити, чи потрібен нам світ з 11 тисячами реакторів.

Насамперед, довкілля буде більш радіоактивним, ніж зараз. Об’єм повсякденних радіоактивних викидів, наприклад газоподібних продуктів розщеплення, подібних до ксенону-133, збільшиться в 25 разів. Серйозні аварії, такі як на Віндскейлі, Три Майл Айленд, Чорнобилі та Фукусімі — остання з яких могла б зробити Токіо безлюдним на найближчі десятиліття — можуть стати звичним явищем.

А як щодо ядерного палива? Оскільки природне пальне, уран-235, зараз у дефіциті, для цих реакторів необхідно винайти новий вид палива. Це можна зробити двома шляхами: отримавши або плутоній-239, або уран-233. Однак процес їх отримання є складним, дорогим, небезпечним та забруднює навколишнє середовище. Чималим ризиком є те, що плутоній-239 та уран-233 можуть використовуватися для створення атомної бомби, що робить розвиток ядерної енергії небезпечним. Лише 8 кілограмів плутонію досить для створення маленької атомної бомби. У світі вже існує близько 2000 тонн збройного плутонію та урану, і ще 75 тонн плутонію на рік виробляють 440 реакторів. Отже, схоже, що цей світ з 11 тисячами реакторів є не лише неймовірним, але й дуже неприємним.

Та чи є альтернатива? Які, крім ядерних, низьковуглецеві джерела енергії можуть існувати? Відновлювані? Найбільшу кількість такої енергії дають великі гідроелектростанції, і можливості їх використання дуже обмежені. Так, у 2010 році інші види відновлюваних джерел виробили лише 1,5 % первинної енергії.

На сьогоднішній день серед відновлюваних джерел енергії найбільшу популярність здобули сила вітру та сонячна енергія. Їх основною перевагою порівняно з атомною енергією та викопними видами палива є дешевизна. Крім того, використання поновлюваних джерел енергії позбавлене небезпеки катастроф та довгострокових зобов’язань. Та це не означає, що перехід до відновлюваних джерел енергії буде легким. Необхідно буде перелаштувати існуючі мережі живлення, збудувати нові електричні мережі, розробити технології для перетворення електроенергії на рідке паливо для автотранспортних засобів та авіації. Все це потребуватиме значних інвестицій у дослідження, розробку, виготовлення і встановлення, та разом з тим створить мільйони робочих місць.

Ще однією причиною відмови від атомної енергії є те, що виведення з експлуатації старих електростанцій — таких, що вже коштували країні грошей на будівництво та експлуатацію — потребує чималих коштів.

Що стосується відновлюваних джерел енергії, то вони вже досягли так би мовити «точки неповернення» — питання лише в тому, коли вони почнуть домінувати. Щоб дійсно змінити світову кліматичну ситуацію, ми маємо повністю підтримати відновлювані джерела енергії і покласти кінець атомному кошмару.