Чому б не вчитися у найкращих?

Нижче ви знайдете десять чудових ідей з десяти чудових міст. Я не дуже певний щодо ескалаторів під відкритим небом, але все інше здається просто надзвичайним. Не усі з цих ідей можна втілити будь-де (деякі краще підходять горбистій місцевості, інші – рівнині), але якби більшість міст вирішили інвестувати в цей різновид інфраструктури замість паркінгів, отруйних речовин у повітрі було б менше, а щастя та здоров’я – набагато більше.

Пропоную до вашої уваги відео із десятьма ідеями, що втілюються у десяти містах (ну, останнє у списку взагалі-то не про місто, але ж думка класна!). Якщо хочете більше інформації, просто продовжуйте прокручувати сторінку вниз!

 

1 . Медельїн – це чудове колумбійське місто, назва якого, на жаль, довгий час асоціювалася із насильством та злочинністю. Проте протягом останніх десяти років міське керівництво докладало значних зусиль, щоб поліпшити імідж Медельїну та зробити його безпечнышим та дружнішим. Із 2005 року велася розробка інтегрованої транспортної системи, що включає в собі дві лінії метро, автобуси, велосипедні доріжки тощо. Крім того, на свята (такі, наприклад, як Фестиваль Вогнів, що проводиться у грудні) та вихідні дороги у центрі міста перекриваються, аби забезпечити жителів міста великим майданчиком для дозвілля. Медельїнці особливо пишаються своїми ескалаторами та канатною дорогою, яка дозволяє за невелику суму дістатися гір та старої частини міста, не забруднюючи при цьому повітря.

2 . Цюріх . Транспортна система у цьому швейцарському місті працює, як годинник: трамваї ходять кожні 7 хвилин, автобуси, пароми, поїзди працюють ніби єдиний організм. Завдяки такому розмаїттю транспортних засобів приїздити до міста власним автомобілем зовсім необов’язково та навіть навпаки – небажано. Кількість присутніх у місті машин постійно контролюється , і, якщо виникає ризик перевищення прийнятних показників – водіям авто просто обмежують в’їзд у місто, аж поки на дорогах не стане більше місця. У цьому допомагають сенсори, влаштовані під покриттям на дорогах – їх у Цюріху більше 4 тисяч. Наразі у місті продовжується розвиток інфраструктури для велосипедистів , аби заохотити людей надавати перевагу саме цьому виду транспорту. Крім того, влада очистила та звільнила для відпочивальників узбережжя Цюрихського озера, де раніше була розташована залізнична станція.

3. Жителі Гронінгену , що в Нідерландах, ненавидять машини. Їхнє місто для них просто не пристосоване. Велосипедна культура, що з’явилася тут ще у 70-х і з тих пір набула неабиякого розвитку, проявляється перш за все у тому, що майже будь-який маршрут легше та швидше подолати на залізному коні, аніж на авто : велосипедист може проїхати прямо через центр, вільно користуючись мостами та проїжджою частиною, а от автоводієві доведеться виїжджати на кільцеву дорогу та робити неабиякий гак. Зокрема, завдяки цьому 50% усіх пересувань здійснюються за допомогою педалей . Для жителів цього міста мати велосипед – це як мати пару ніг. На відміну від більшості міст, у Гронінгені вам доведеться полювати на таксі, а не таксистам – на вас. Не дивно, що тут завжди дуже тихо та спокійно, хоча життя у місті б’є ключем.

4. Для Китаю велосипеди давно є чимось майже традиційним. В якийсь момент їх почали було витісняти автомобілі, але наразі завдяки зусиллям працівників міського самоврядування все повертається на свої місця. Так, у місті Ханчжоу щодня здійснюється в середньому близько 240 000 поїздок на велосипедах, що набагато перевищує показники пересування автомобілями. Громадська велосипедна компанія Ханчжоу забезпечує жителів велосипедами майже за безцінь, а точки обслуговування знаходяться не далі ніж 500-800 метрів одна від одної. До того ж вона добре взаємодіє із іншими способами пересування. Наприклад, заплативши карткою за проїзд автобусом, ви можете продовжити шлях на велосипеді безкоштовно за перші 90 хвилин оренди. Керівництво компанії сподівається збільшити кількість велосипедів у місті до 175 тисяч до 2020 року.

5. Головна вулиця Нью-Йорку Таймс-Сквер традиційно асоціюється із заторами, скупченнями жовтих таксі та щільними групами пішоходів, які намагаються якнайшвидше забратися звідси. Але у 2009 році все змінилося: мер Майкл Блумберг оголосив частину вулиці пішохідною зоною , що зробило центр Великого Яблука набагато приємнішим місцем відпочинку. Тепер тут майже немає автівок, зате дуже багато людей, і всім вистачає місця. «Ніби пляж, тільки в центрі міста», - так його характеризують вдячні жителі.

6. За останні роки попит на велосипеди у Копенгагені (Данія) значно зріс. Тому є декілька причин: для пішоходів та велосипедистів будуть окремі мости, для них відводять окрему смугу на дорозі – так звану «Зелену доріжку» , на якій можна їхати, не зупиняючись, якщо ваша швидкість сягає 20 км/год. Крім того, спеціально для прихильників екологічно безпечного пересування побудували міст «Змія», що дає можливість у прямому сенсі слова відірватися від землі зі своїм залізним другом, отримавши можливість безперешкодного проїзду та звільнивши місце внизу для пішоходів . Окрім практичної користі, велосипедний міст має й певну естетичну цінність.

7. Основною альтернативою машинам в Буенос-Айресі не так давно став Метробус – служба громадського транспорту, що надає можливість швидко та дешево пересуватися містом, уникаючи надмірного забруднення повітря . Щодня цими автобусами користується понад 6 тисяч жителів міста. Деякі вулиці із великою кількістю пішоходів мають обмеження для проїзду автомобілем – їхати можна не швидше ніж 10 км/год, а протягом дня доступ на такі вулиці взагалі закритий для всіх авто, окрім тих, що мають спеціальний дозвіл. А у 2009 році в Буенос-Айресі стартувала програма із популяризації велосипедів , які до цього часу взагалі не були поширені як засіб пересування. Однак за декілька років ситуація разюче змінилася.

8. У Портленді , що в штаті Орегон, США, велосипедному руху надають велике значення. «Лежачі поліцейські» для контролю швидкості автомобілів, дорожні знаки та вказівники, розмежування та так звані «зелені доріжки» - все для того, аби велосипедистам було зручно. Окрему програму - «Bike Train» - розробили для дітей, щоб забезпечити їм безпечний та екологічно дружній шлях з дому до школи та назад. Особливістю Портленду є те, що дренажні води використовуються для озеленення узбіч. Така практика досить ефективна, коли немає місця для того, щоб розбити окремий парк.

9. Поняття « оцінювання заторів » з’явилося у Нью-Йорку у 50-х роках ХХ століття. Теорія полягає в тому, що найважливішим ресурсом в містах є простір, тож його можна оцінювати, як ми оцінюємо авіаквитки або номери в готелях. Подекуди (наприклад, у Сінгапурі) ця ідея вже десятиліття тому була втілена на практиці, але зараз мова йде про місто, де за простір почали брати гроші не так давно – про Лондон . У переповненому машинами місті жителям пропонують платити по 8 фунтів стерлінгів за проїзд у перенавантажені райони протягом робочих днів. Це робиться, аби уникнути проблеми заторів та загазованості повітря, актуальних для великих міст, наприклад, Нью-Йорка, Чикаго, Пітсбурга та інших, а також заохотити людей пересідати на громадський транспорт та велосипеди. Після введення цієї системи навантаження на лондонські дороги знизилося на 20%. За законом, гроші від цих зборів повинні були вкладатися у транспортну систему – і саме туди вони й пішли. «Можливість доплатити за те, щоб швидше дістатися додому, на роботу, на зустріч із друзями – це те, що влаштовує всіх, в тому числі і захисників довкілля», - каже Енн Корін з Інституту досліджень глобальної безпеки. На думку експертів, оцінювання заторів необхідне будь-якому місту, що хоче вижити як у ХХІ, так і в ХХІІ столітті.

10. Сімейні прогулянки, гімнастика, танці, безкоштовна стрижка, репетиції підліткових музичних гуртів, йога, катання на велосипеді – у се це просто на проїжджій частині вулиці . Термін « ciclovia » народився у Боготі, Колумбія, але поширився далеко за межі Латинської Америки. В англомовному світі під «ciclovia» розуміється постійно або тимчасово перекрита частина дороги, де можна робити будь-що – окрім як їздити на автомобілі. Така практика існує в містах Колумбії, США, Нової Зеландії, Європи тощо. На думку активістів цього руху, спільне дозвілля знищує бар’єри між різними категоріями суспільства: старими і молодими, багатими та бідними, незалежно від їхніх уподобань та можливостей. Було навіть створено сайт Open Streets Project, де можна знайти інформацію про відкриті вулиці. Такий спосіб відпочинку не тільки є здоровим та екологічно дружнім, а й підтримує місцевий дрібний бізнес та дозволяє знайти нових друзів серед сусідів. «Це явище повинно бути не чимось на кшталт винятку, а нормою», - вважають ідеологи «ciclovia».

Читати також:  Найчистіші міста світу

Майкл Річард (Michael Richard )