Чому настав час відмовитися від шкіри?
Колись ми вважали вироби зі шкіри родовими цінностями та носили їх протягом усього життя, нині ж такі речі стали дуже дорогими й одноразовими, що позначилося на довкіллі.
Шкіра – ідеальне поєднання ціни і стилю – новий улюбленець світових дизайнерів. Із якихось причин цей матеріал не викликає такого невдоволення в суспільстві, як, скажімо, хутро. Це грає на руку і дизайнерам, і продавцям, адже мисливці за модними трендами все рідше схиляються до придбання однієї високоякісної шкіряної сумки, що прослужить власнику кілька десятиліть. Натомість, покупці все частіше виходять із крамниць зі щоразу новими шкіряними аксесуарами: гаманцями, клатчами, сумками, ременями, взуттям. Наприклад, минулого року у Великобританії прибуток від таких товарів складав 1,34 млрд фунтів стерлінгів. Це вже великий бізнес, що продовжує зростати.
Однак проблема полягає у тому, що кількість убитої великої рогатої худоби, необхідної для виробництва шкіри, теж буде збільшуватись, аби задовільнити попит . Із одного боку, шкіра вважається побічним продуктом споживання яловичини, тобто чимось неуникним і навіть корисним, адже її не доводиться викидати. З іншого боку, передбачається, що кількість корів, котрі щорічно йдуть під ніж для підтримки шкіряного бізнесу, зросте з 290 млн до 430 млн уже до 2025 року.
Фото: Getty Images
Люсі Сігель (Lucy Siegle) у своїй статті « » стверджує нагальну потребу замінити шкіру на інший матеріал. Із етичної точки зору, ця промисловість бридка та жорстока як по відношенню до тварин, так і працівників (досить часто на таких підприємствах використовується дитяча праця).
Не краще виглядає ситуація і з точки зору екології, особливо якщо врахувати викиди парникових газів від такої кількості великої рогатої худоби і токсичних речовин, необхідних для процесу гарбування . Люди з общин, котрі займаються виробництвом шкіри (наприклад, у таких країнах, як Індія), страждають від вроджених патологій, зміни кольору шкіри та інших фізичних дефектів, що стали наслідком просочення хімікатів у землю та воду : «Майже половина світового виробництва шкіри відбувається у країнах, що розвиваються – від Ефіопії до Камбоджі та В’єтнаму. Незважаючи на експлуатацію тварин і нелюдські умови праці, а також високий рівень забрудненості, пов’язаний із неконтрольованим функціонуванням чинбарень і механізмів обробки шкіри, ці країни планують виробляти більше».
Якщо ви заспокоюєте себе надписом «Зроблено в Італії», то Сігель стверджує, що тут здійснюється лиш останній крок процесу виробництва. Авторка пише: «Якби вироби з «італійської шкіри» мали справді італійське походження, ми не змогли б рухатися через корів у цій країні. Вони пили би воду з фонтану Треві».
Фото: img0.liveinternet.ru
Сігель наголошує на еко-прагматизмі. Якщо ви все ж таки надаєте перевагу шкірі, то купіть високоякісний виріб і на все життя. Лише деякі дизайнери роблять реальні зусилля, аби відстежити поставки, а також те, що може приховувати підготовчий процес обробки шкіри, але це практично неможливо. Краще вже обрати веганський маршрут, що з кожним днем набуває все більшої популярності. Виробництво синтетичних матеріалів розвинулося до точки, коли шкіра вже не потрібна і можна придбати чудові аксесуари з гарної патини, що так чарує, без слідів жорстокості.
Кетрін Мартінко (Katherine Martinko)
Джерело:
