Чому творчість має сенс, або мистецтво наступає на зміни клімату

Об’єднання зусиль вчених та митців може змінити відношення до глобального потепління. Так, наприклад, Девід Букланд (англ. David Buckland) говорить, що зробити такі культурні зміни можливо. Вчений вважає, що кожен із нас хоча б один раз був глибоко зворушений якимось витвором мистецтва: піснею, віршем, картиною чи фільмом. Цінності та бажання, які з’явилися в той момент, залишаються в душі й в подальшому викликають живу реакцію.

Завдяки цьому факти запам’ятовуються надовго, і в результаті формується наша особистість, а також обумовлюється створення відповідного соціуму для спільного існування.

Такий підхід (спеціалісти + митці) був висунутий ще у 2001 році. Тоді науковці створили проект під назвою ]]> «Мис Фаруел» ]]> . Протягом нього провідні кліматологи співпрацювали з найвпливовішими особистостями світу з метою створення культурної реакції на зміну клімату. Об’єднуючи зусилля митців (художників, поетів, музикантів, кінорежисерів), учених, фахівців в сфері комунікацій та творців культурної думки, вони намагалися створити шедеври, щоб хоч якось сколихнути світ. Адже вважається, що процеси, які відбуваються у природі, є побічними результатами активної діяльності людства. Вирішення проблеми не сховане так далеко – потрібно лише замінити світове енергопостачання, що залежить від вугілля, нафти та газу, більш сучасними та не такими шкідливими для навколишнього середовища, субстанціями .

Інсталяція Кріса Друрі (англ. Chris Drury) "Поглинання вуглецю".

Ясмін Остендорф (англ. Yasmine Ostendorf), менеджер цього ж проекту, зазначає: «Ми віримо, що зміна клімату – культурне, соціальне та економічне випробування, тому ми повинні пройти через наукову полеміку та раціональні дебати».

Але чому саме митці – може виникнути питання? Якщо детальніше придивитися, наприклад, до казкарів, як зазначав Клайв Стейплз Льюїс (англ. CS Lewis), вони «так розповідають історії, як цього не можуть зробити раціональні оповідачі реальних подій» –  хто як не вони вміють краще за всіх промовляти народу.

Можна відкрито говорити, що наукові експедиції надихають майстрів створювати мистецтво, відповідно збирати купу людей на виставках, фестивалях та концертах, публікувати книжки і знімати кіно. Так, в університеті штату Мічиган відкрито ]]> Галерею ]]> робіт, де поєднується мистецтво з охороною навколишнього середовища , а у художньому музеї штату Невада пропонується ]]> ряд виставок ]]> , орієнтованих на мистецтво заради охорони навколишнього середовища .

Кожен митець, письменник, кінорежисер чи музикант створює свої унікальні роботи; кожен з них вносить свій вклад в експедицію; кожен по-своєму акцентує увагу на поясненні наукового явища дестабілізації та руйнування місця проживання людини. Процес створення картин, книг чи фільмів триває щонайменше тиждень, а інколи і багато років. Творчі вміння митців вдосконалюють витвір, який хвилює, перетворює, просвіщає та надихає суспільство. Поєднуючи своє мистецтво з проблемами змін клімату, вони фактично формують відповідну реакцію людства.

Але «авторами» такої роботи є не тільки дорослі люди – проводиться робота і серед молодшої верстви населення – школярів. Організовується раз на рік поетичний конкурс, де учні зачитують власні вірші, присвячені проблемі змін клімату. Щорічно членом журі обирається хтось із місцевих поетів (напр., Сабріна Махфауз (анг. Sabrina Mahfouz)).

Окрім того, частина роботи провадиться і в тих місцях, де природа зазнає найбільшого впливу – Китай, Росія та Північна Америка (в Торонто є місцеве представництво).

З жовтня 2013 по лютий 2014 року науковці влаштовують грандіозний чотиримісячний фестиваль «Водень 14: клімат – це культура» в Королівському музеї провінції Онтаріо. Свято буде присвячене культурі та клімату в Торонто. Роботи, які будуть представленні на «Водені 14», є враженнями від експедиції до озера Онтаріо. А перша така виставка була організована разом з Лондонським університетом образотворчого мистецтва ще у травні 2013 року в Пекіні.

У 2014 – 2015 роки планується вченими та митцями експедиція до Росії спільно з Інститутом океанології імені П. П. Ширшова РАН та Лабораторією взаємодії океану й атмосфери, і моніторингу змін клімату.

Беззаперечно можна стверджувати, що співпраця науковців та митців є, ніби тим важелем, що змушує рухатися світ уперед, таким чином створюючи більш гармонійне суспільство, сприяючи культурній зміні людства.