Екологічність по-турецьки
Відпочинок у свідомості пересічного українця поки що погано поєднується із поняттям екологічної свідомості. Це не дивно, враховуючи, що за одну годину польоту пасажирський літак фірми "Boeing" може витратити від 2,4 до 4,5 тон палива, тобто більше, ніж великий автомобіль витрачає за рік. Але «брудний» трансфер, за всієї його небажаності, ще не означає, що й сам відпочинок повинен мати нищівні для довкілля наслідки. Це зрозуміли у готелях Туреччини – однієї із країн-лідерів світового туризму.
Останнього разу мені довелося побувати в Туреччині сім років тому, і я не пригадую жодних заходів із захисту довкілля, але за цей період відбулися певні зміни. Перше, що мене вразило, коли ми прибули до готелю — це величезна кількість пляшкової питної води. Спочатку це майже обурило: що потім робити із цією купою пластику? Але, як виявилося, проточна вода в Туреччині непридатна для вживання, а тому пляшки — єдиний вихід із ситуації. Щоб компенсувати шкоду для довкілля, по всій зовнішній території готелю стоять роздільні контейнери для сміття: скляного, пластикового, паперового та органічного. Крім того, працівники готелю просять і самих відпочивальників ставитися до ресурсів відповідально: заощаджувати воду, просити про зміну білизни в номерах тільки тоді, коли це потрібно, не брати зайвої їжі в ресторані тощо.
Останніми роками Туреччина демонструє неабиякий ентузіазм у справі захисту довкілля: на дахах будинків у сільській місцевості виблискують сонячні батареї , а в Стамбулі з’явилися вуличні апарати, що в обмін на пластикові пляшки годують безпритульних тварин . Схожа ініціатива, теж турецька, за якою на гроші за зібрані пластикові пляшкові кришечки купуються візки для людей з особливими потребами, знайшла своє продовження в
Про сонячну енергію слід сказати окремо. Туреччина посідає друге місце в Європі за кількістю сонячних днів на рік — 300 з 365, поступаючись лише Іспанії, причому це чи не єдиний енергоресурс, на брак якого тут не скаржаться. Але такий багатий потенціал країна почала реалізовувати не так давно, і досі є чимало прихильників більш традиційних — і небезпечних — джерел енергії. На їхній погляд, сонячна енергія надто неконтрольована, а ефективність її використання ще треба довести. Крім того, бюрократична система Туреччини поки що недостатньо гнучка, що відлякує інвесторів . Тим не менш, сонце використовують наразі не лише для опалення житлових будинків, а й для електрифікації цілого остров а. Йдеться про острів Ахтамар, що в озері Ван. Там розташована вірменська церква, яка діє як музей із 2007 року і разом із природною красою місцевості принаджує туристів зі всього світу. У 2010 році з ініціативи Міністерства культури та туризму на острові було споруджено сонячну електростанцію, строк служби якої — мінімум 25 років. Цей та багато інших прикладів схиляють до думки, що у цієї країни в повному сенсі слова світле майбутнє.
Утім, вибір у Туреччини невеликий. Як уже було зазначено, окрім сонця, власних енергоресурсів Туреччина майже не має . Унаслідок цього ціни на пальне доволі високі: так, літр 95-го бензину коштує близько 1,4 євро (середня ціна по Європі — 1,25 євро). А враховуючи, що навіть не новий позашляховик обкладається щорічним податком майже в 1 500 дол. США, дозволити собі великі авто можуть лише вельми заможні люди. Не є таємницею і пряма залежність галузі туризму, надважливої в економіці держави, від стану навколишнього середовища . Усе це — ще один фактор, який зумовлює еко-орієнтованість Туреччини, таку органічну у світлі європейського вектору розвитку країни.
