Економісти підтримують негайні дії по зупиненню глобального потепління

Останнім часом спостерігається зсув від заперечення кліматології як науки до дискусій стосовно зменшення тяжкості кліматичної зміни, спричиненою діяльністю людини. Так економісти, які оприлюднювали доповіді для  Центру "Копенгагенський консенсус" Бйорна Ломборґа, піддали сумніву твердження, що нам варто приділяти більше уваги адаптуванню до кліматичної зміни, ніж спробі зменшити кількість шкідливих викидів карбону та сповільнити глобальне потепління.

Як повідомляє видання “Climate Action Tracker”: « Та міжнародна політика в сфері клімату, яку ми маємо сьогодні, призведе до потепління нашої планети на 4°C. Якщо світ виконуватиме всі затверджені зобов’язання, включно з тими, які були укладені під час останньої угоди між Китаєм та США, вдасться прийти до позначки 3°C».  Ці 3-4°C за заявою “Копенгагенського консенсусу” * є о птимальними для світової економіки.

Тож, які ж наслідки матиме потепління на 3-4°C для світу ? Вчені стверджують, що наслідки будуть досить тяжкими. Наприклад, це призведе до поширеного зникнення коралових рифів, а також ще близько 40-70% видів тварин та рослин опиняться під загрозою вимирання . Зменшення льодовиків загрожуватиме запасам прісної води для Центральної Азії та Південної Америки . Очікується, що рівень моря підніметься на метр або й більше до 2100 року з можливою дестабілізацією крижаного покриву Гренландії та Західного Антарктичного льодового щита, що стане причиною ще більшого підняття рівня моря й масових повеней у прибережних зонах.

Як можна прирівняти такі серйозні кліматичні впливи з аргументами, які вони подають як найбільш вигідний з економічної точки зору сценарій? Частина відповіді лежить в грошовому номіналі доларових купюр. Для прикладу, при моделюванні економісти розглядають Великий бар’єрний риф лише з точки зору його грошової вартості. Якщо певний вид вимре, втрата буде виміряна лише в його грошовому еквіваленті відповідно до важливості цього виду в економічному житті людини

Якщо дивитися лише з точки зору економіки, моделювання пропонує оптимальну позначку подальшого глобального потепління в 2°C або ближче до 3°C у порівнянні з температурою доіндустріального суспільства. Це вище за заявлені у якості міжнародної мети 2°C, але також репрезентує істотні ризики.   Якщо значна частка світового біорізноманіття зникне з лиця землі, хіба це матиме наслідок матиме настільки малий вплив на людство? Та й взагалі , чи маємо ми право так зневажливо ставитися до цих видів та й різноманіття форм життя вцілому?

У той час, коли економічна міць є такою важливою, людині слід пам’ятати, що це не єдина річ, яку людству варто цінувати. Це також не вагання навколо рішення з наскільки сильним глобальним потеплінням ми зможемо жити. Ми повинні зважити всі ризики від загрози зміни клімату. Кліматичне планування має недоліки, проте економічне має їх ще більше. Кліматичні прорахунки — це не наші союзники: чим більше недоліків, тим більше потрібно поспішати, щоб запобігти небезпечні потенційні наслідки від зміни клімату .

Лонні Томпсон, спеціаліст з льодовиків, одного разу сказав: «Єдине питання в тому, наскільки ми ще будемо пом'якшувати, адаптуватися і страждати».

Буде поєднано пом'якшення витрат та адаптація коштів, щоб зменшити страждання від кліматичної зміни. Для того, щоб утримати підвищення температури на ризикових 3°C, буде потрібно виконати усі надані зобов’язання та водночас не припиняти зменшувати кількість викидів вуглецю . Пом'якшення кліматичних ризиків та збереження біологічного різноманіття у майбутньому потребуватиме все більше заходів.

Хороша новина у тому, що економісти все ж таки дійшли згоди, що негайні кліматичні заходи, як, наприклад, податок на вуглець, є необхідною мірою . Із звіту “Копенгенського консенсусу”: «Загроза зростає, і діяти ми повинні негайно. Кожен раз, коли вирішення кліматичного питання відкладається на майбутнє, це призводить до погіршення ситуації».

Погана новина в тому, що, як зазначає вищезгадана доповідь, для обмеження потепління позначкою у 2°C можуть бути потрібні надто великі кошти, адже ми чекали так довго з впровадженням серйозних обмежень на викиди вуглецю: «Саме постійне відкладання в досягненні міжнародної екологічної угоди, зробило ціль в 2°C настільки затратною сьогодні».

Іншими словами, чим довше ми відтягуємо початок рішучих дій з зупинення глобального потепління, тим витратнішим стає досягнення цілей по зменшенню руйнування від зміни клімату. Економісти дійшли згоди про необхідність негайних дій, щоб зменшити вуглецеве забруднення та сповільнити глобальне потепління.

“Копенгагенський консенсус” (Copenhagen Consensus) - це проект Центру "Копенгагенський консенсус" (Copenhagen Consensus Center, директор — Бйорн Ломборґ), який має на меті встановити пріоритетні задачі для розповсюдження глобального добробуту. Проект розглядає можливі рішення широкого кола проблем, які піднімаються експертами в кожній галузі. Варіанти рішень оцінюються провідними економістами з метою виявлення найбільш оптимальних та вигідних з економічної точки зору (примітка - редактора) .