Ігнорування проблем північних лісів може пришвидшити процес глобального потепління

З початку двадцятого століття викиди парникових газів від людської діяльності спричинили глобальне підвищення температури повітря й води на 0,8 градуса за Цельсієм (1,4 градуса за Фаренгейтом), що додало нових проблем до низки неприємностей: від зростання рівня води в морі до опустелення. Нещодавнє дослідження, опубліковане в Conversation Letters, вказує, що температура на планеті зростатиме навіть швидше, якщо нічого не зробити задля збереження північних лісів.

Північні ліси, або тайга – це ліси, адаптовані до низьких температур, які оточують Землю від 50° до 70° північної широти. Я к найбільший біом планети, північні ліси займають велику частину північної півкулі й близько чверті усього лісового покриву нашої планети. У них також є 35% зв’язаного вуглецю й відбувається стримування його викиду в атмосферу.

Мапа розташування північних лісів

За словами Джона Моена, автора звіту, неспроможність політики у сфері глобальних кліматичних змін адекватно підтримувати північні ліси може призвести до того, що ліси віддаватимуть більше вуглецю, ніж вони споживають ; через це, цілком ймовірно, відбудеться значне підвищення температури у всьому світу.

«Найстрашніше, якщо танення вічної мерзлоти, збільшення кількості пожеж, посух і нападів комах запустять процес викиду вуглецю, що в північних лісах, бо ми спостерігатимемо пришвидшене підвищення температур, — зазначив Моен».

Найбагатші країни світу, такі як, наприклад, США, Канада, РФ, Фінляндія, Швеція та Норвегія мають на своїх територіях північні ліси. Незважаючи на це, стверджує Моен, урядові ініціативи, куди входять Рамкова конвенція ООН про зміни клімату й Кіотський протокол, не в змозі забезпечити ефективний менеджмент лісів.

«Відсутність питання про північні ліси на порядку денному глобальної політики у плані розвитку й пом’якшення кліматичних змін і є наразі найбільшою проґавленою можливістю у сфері охорони довкілля ».

«Ми вважаємо, що кількість покладів вуглецю в північних лісах недооцінена, а ризику, що може супроводжувати викиди вуглецю з ґрунту й торфу, не надають належної ваги. Саме тому ці питання й потребують більшої уваги та досліджень».

За словами Моена, ЄС також не зміг інтегрувати питання лісів у свою політику, що стосується кліматичних змін, проте вжито дії в напрямку підтримки та менеджменту великої кількості лісів.

Читати також: Чому марніє зелене серце Африки?

«У Швеції та Фінляндії дискусії про більш міцний захист лісів набирають обертів, але прогрес досить повільний, — каже Моен. — ЄС обговорює загальну політику, що стосується лісу, та країни, багаті на деревину, не вважають це позитивним кроком, тому абсолютно не бажають зовнішнього втручання в економічно вигідні галузі».

«Взагалі-то, проблемою є те, що Кіотський протокол буквально беззубий, а деякі країни, зокрема США, навіть його не підписували».

Коли ліс зрубано чи знищено буревієм, то накопичений ним вуглець зникає, і тут він стає проблемою для урядів, що підраховують кількість вуглецю в атмосфері. Моен та його команда одним із найголовніших чинників неспроможності правильного потрактування важливості лісів вважають той, що уряди держав не розуміють справжньої ролі лісів у кругообігу вуглецю на планеті. У цьому процесі вуглець обмінюється між водою, землею й повітрям.

Науковці закликають до використання ширшого й багатостороннього підходу до проблеми, ніж просто традиційне зосередження на встановленні захищених зон.

«Приблизно половина площі північних лісів освоєна, інша ж частина залишається відносно незайманою, — стверджує Моен. — Ми вважаємо, що першим кроком повинен стати захист незайманих лісів, які ще залишились. Необхідно також зосередитися на ефективному лісництві, розвиваючи обслуговування екосистеми на решті територій ».

«А це означає, що слід брати до уваги викиди вуглецю й захист біорізноманіття, а також виробництво деревини й біомаси».

Регіон ріки Амазонка завжди вважався “першими легенями” нашої планети, в той час, як північні ліси розглядаються як другі. Це – життєво важливий компонент кругообігу вуглецю та значне сховище біорізноманіття в помірних широтах . Моен і його команда наголошують, що слід негайно вжити заходів, аби врятувати такі регіони, а отже, й світ загалом.

«Слід думати не так про захист лісів, — акцентує Моен, — як про можливість зменшення ризику переломного моменту у кліматичних змінах».