Китайська революція поновлюваних джерел енергії

На початку 2017 р. Китай оголосив, що до 2020 р. він інвестує 360 млрд дол. у поновлювані джерела енергії, і перегляне заплановане будівництво 85 вугільних електростанцій. У березні влада Китаю повідомила, що країна вже перевиконала офіційні цілі в галузі енергоефективності, інтенсивності вуглецю і частки екологічно чистих джерел енергії. Вже восени регулювальний орган у галузі енергетики Китаю, Національна енергетична адміністрація, розгорнула нові заходи зі зниження залежності країни від вугілля.

Це лише останні показники того, що Китай перебуває у центрі глобальної енергетичної трансформації, яка зумовлена ​​технологічними змінами і зниженням ціни на поновлювані джерела енергії. Варто зазначити, що КНР не просто інвестує в поновлювані джерела енергії і планує поетапну відмову від вугілля. Він також відповідальний за щораз вищу частку глобального попиту на енергію, а це означає, що тривалий перехід його економіки в бік зростання послуг і споживання змінить ресурсний сектор у всьому світі.

Водночас різні інші фактори знижують споживання світових ресурсів, включаючи підвищення енергоефективності в житлових, промислових і комерційних будівлях, а також зниження попиту на енергію для транспорту через поширення автономних транспортних засобів та їх спільного використання.

Згідно з Beyond the Supercycle: How Technology Is Reshaping Resources , новим звітом Глобального інституту McKinsey (MGI), ці тенденції уповільнюють зростання попиту на первинну енергію. Якщо швидке впровадження нових технологій продовжиться, то це збільшення попиту може досягти максимуму 2025 р. І з менш інтенсивним використанням енергії та підвищенням ефективності вироблення енергії у світовій економіці могло б впродовж наступних двох десятиліть збільшитися на 40-70%.

Заразом як глобальний ріст попиту на енергію знижується, частка Китаю у ньому підвищується. До 2035 р. частка КНР могла становити 28% світового попиту на енергію у світі (порівняно з 23% на сьогоднішній день), тоді як частина Сполучених Штатів Америки – лише 12% (порівняно з 16% натепер).

Китай вже досягнув значних успіхів у скороченні своєї ресурсоємності: у період 1980-2010 рр. його економіка зросла у 18 разів, але споживання енергії збільшилося всього у п’ять разів. За даними Світового банку, це відображає 70% зниження енергоємності на одиницю ВВП.

У своїй 13-й п’ятирічці Китайський уряд прагне скоротити енергоємність на 15% у період між 2016-2020 рр. Уже проведено значну кількість робіт на шляху до досягнення цієї мети. На початку 2017 р. прем’єр-міністр КНР Лі Кецян на Всекитайських зборах народних представників відзвітував про те, що тільки за минулий рік енергоємність їхньої країни знизилася на 5%.

Поновлювані джерела енергії є однією з причин Китайського зниження ресурсоємності . Сподіваючись стати світовим лідером у цій галузі, Китай щороку інвестує понад 100 млрд дол. у вітчизняні поновлювані джерела енергії. Це вдвічі перевищує рівень інвестицій США у вітчизняну відновлювальну енергію і більше, ніж сукупні щорічні внески США і Європейського союзу.

Крім того, Китай інвестує 32 млрд дол. (більше, ніж будь-яка інша країна) в поновлювані джерела енергії за кордоном , а провідні Китайські компанії все частіше лідирують у глобальних виробничо-збутових ланцюгах поновлюваних джерел енергії. Китайська корпорація State Grid Corporation планує розробити енергосистему, яка використовує вітряні турбіни та сонячні батареї з усього світу. Відповідно до оцінок, китайські виробники сонячних панелей мають 20% перевагу порівняно зі своїми колегами із США завдяки ефекту масштабу і більш передового розвитку виробничо-збутового ланцюга. Китайські виробники вітряних турбін, які поступово закрили технологічні прогалини, нині представляють понад 90% внутрішнього ринку КНР, порівняно з 25% 2002 р.

Ці тенденції свідчать про те, що Китай має унікальну можливість забезпечити глобальне лідерство та стане основним джерелом попиту на енергію і передові технології. Його досвід щодо скорочення енергоємності може стати дорожньою картою для країн, що розвиваються. А його інвестиції в поновлювані джерела енергії в країні і за кордоном можуть сприяти додатковим технологічним проривам, які знижують вартість для споживачів усього світу.

Проте на  Китай також чекають проблеми, оскільки він переходить від викопного палива до поновлюваних джерел енергії в мінливому глобальному ресурсному секторі . Його економіка як і раніше надто залежить від вугілля і має значні витрати, оскільки це переносить навантаження на інші ресурси, такі як природний газ і поновлювані джерела енергії.

До того ж будівництво сонячних батарей і вітрових електростанцій у Китаї випереджає модернізацію його електричної мережі, створюючи величезну кількість відходів . Китайські виробники відчувають дедалі більший тиск, спрямований на зниження вартості і підвищення ефективності, щоб компенсувати повільне зростання попиту в усьому світі.

Незважаючи на ці перешкоди, технологічні інновації мають допомогти китайським виробникам домогтися підвищення продуктивності і забезпечити економію для споживачів. За даними MGI , до 2035 р. зміни попиту і пропозиції на основні товари могли б призвести до загальної економії коштів від 900 млрд до 1,6 трильйона дол. у світі.

Масштаб цих заощаджень буде залежати не тільки від того, наскільки швидко будуть прийняті нові технології, але і від того, як директивні органи і компанії адаптуються до нового середовища. Але найперше це буде залежати від Китаю.

Автори: Цзян Кеджун (Jiang Kejun),Джонатан Ветцель (Jonathan Woetzel)