Коралові рифи можуть зникнути через 30 років

Згідно з новим дослідженням ООН, коралові рифи, які належать до Світової спадщини ЮНЕСКО, загинуть від непомірної спеки, якщо нам не вдасться стримати глобальне потепління.

Фото: Дайвер досліджує корали Великого бар’єрного рифу, найбільшої живої споруди на Землі, біля берегів Австралії / Девід Дюбле (David Doubilet)

Як стверджує нове дослідження ЮНЕСКО, коралові рифи в усьому світі – від Великого бар’єрного рифу біля берегів Австралії до Сейшельських островів неподалік Східної Африки – перебувають у великій небезпеці повного вимирання вже до середини століття, якщо викиди вуглецю не зменшаться настільки, щоб сповільнити нагрівання океану.

І наслідки можуть бути важкими для мільйонів людей.

Випадки зникнення коралових рифів були добре задокументовані один за одним. Але нове дослідження – це перша глобальна оцінка вразливості систем рифів усієї планети . І вона являє собою надзвичайно сумну картину. До 2040 року щонайменше 25 з 29 рифів Світової спадщини ЮНЕСКО зазнають серйозного вибілювання , яке відбуватиметься двічі на 10 років – з частотою, що, за висновком ЮНЕСКО, «швидко знищить існуючі корали і запобігатиме їх успішному розмноженню для відновлення рифів». У деяких місцях це вже трапляється.

«Це захоплюючі місця, багато з яких я бачив на власні очі. Побачити заподіяну шкоду було просто шокуючим, – каже Марк Еікін (Mark Eakin), головний автор нової доповіді та спеціаліст з рифів у Національному управлінні океанічних та атмосферних досліджень (NOAA). – Ми вже дійшли до тієї межі, коли необхідно діяти. І негайно».

Масштабні вибілювання

Якщо не зменшити викиди вуглецю, більшість систем коралових рифів загинуть до 2100 року . Багато інших зникнуть навіть раніше. В доповіді наголошується, що «за прогнозами знадобиться від 1 до 3 десятиріч, щоб потепління перевершило здатність вижити для більшості рифів, занесених до Світової спадщини ЮНЕСКО».

Рифи, які часто називають тропіками океанів, займають менше одного відсотка загальної площі океанського дна, але є середовищем існування для мільйона видів, включаючи четверту частину всієї риби у світі. Вони також захищають узбережжя від ерозії, спричиненої тропічними штормами, і виконують функцію бар’єру для захисту від підняття рівня води.

«Жахливо думати про наслідки зникнення рифів у світовому масштабі, – каже Рут Гейтс (Ruth Gates), директор Гавайського інституту морської біології, що знаходиться в Канеохе, Гаваї. – Зменшення запасів їжі, відсутність берегового захисту і подальша ерозія землі після загибелі рифу зроблять деякі місця непридатними до життя, і люди будуть змушені переїхати. Це вже навіть не кажучи про занепад пов’язаного з рифами туризму».

За останні три роки 25 рифів, що становлять три чверті систем рифів у всьому світі, зазнали серйозних вибілювань, що, на думку вчених, було найгіршою послідовністю вибілювань, відомих за весь час. Особливо постраждав Великий бар’єрний риф . Іншими рифами, що зазнали серйозного вибілювання, були Сейшельські острови, Нова Каледонія, що знаходиться за 750 миль (1210 кілометрів) на схід від Австралії, та рифи біля берегів Гаваїв та Флориди (США).

Сен-Жозеф Атол, природний заповідник з морським захищенним середовищем у Сейшельских о-вах
Фото: Томас Пещак (Thomas Peschak)

«Останні три роки були особливо гнітючими для мене, – каже Еікін з Національного управління океанічних та атмосферних досліджень. – Ми дійсно бачимо надзвичайну шкоду, нанесену багатьом системам рифів у всьому світі. Шкода, нанесена Великому бар’єрному рифу, набагато більша, ніж будь-що, що ми бачили за останні 20 років».

Скот Ф. Герон (Scott F. Heron), колега Еікіна з Національного управління океанічних та атмосферних досліджень, каже, що деякі люди вже відчувають наслідки, які швидко ставатимуть набагато серйознішими . Такі низько розташовані острови, як Кірибаті – ланцюг з 33 атолів в центрі Тихого океану, – вже зазнають того, що солона вода заливає джерела прісної води . Вищі припливи і рифи, що руйнуються, стають причиною частіших штормів. Досить скоро втрата коралів, особливо разом з надмірним рибальством, призведе до зменшення кількості риби, а разом з цим – до скорочення запасу білкової їжі.

«Це справжні речі, які зараз кояться зі справжніми людьми, – каже Герон. – Я бачив цих людей. Запрошував до себе додому. Це дійсно відбувається».

Герон також зазначає, що, незважаючи на скептицизм в деяких місцях щодо зміни клімату, навіть найпростіші моделі розвитку двадцятилітньої давнини передбачали, що рифам буде заподіяна саме така шкода, яку можемо спостерігати сьогодні.

«Якщо всі ці моделі, розроблені ще у той час, почали збуватися навіть з певними похибками, тоді ми дійсно повинні повірити в наукову обґрунтованість сучасних передбачень, – каже Герон. – І ці передбачення стверджують, що буде багато, дуже багато серйозних наслідків».

Час діяти

Більшістю з місць Світової спадщини ЮНЕСКО управляють на місцевому рівні, щоб контролювати злив забруднювачів з ферм і надмірне рибальство. Але зараз «повсюдна світова загроза» системам рифів стала такою масштабною, що, за словами Еікіна та Герона, місцевого захисту недостатньо. Вони сподіваються, їхня нова оцінка вибілювання допоможе країнам світу збагнути: якщо ми не будемо діяти швидше для зменшення викидів парникових газів, ці особливі місця, а також люди, які від них залежать, сильно постраждають, і це станеться набагато раніше, ніж ми очікуємо.

« Коли хтось потребує допомоги, абсолютна більшість з нас намагається її надати – це людська якість . Це те, що робить нас людьми, – додає Герон. – І те, що ми не зустрічаємо особисто людей, які зазнають найбільшого впливу цих [кліматичних] змін, не усуває наш обов’язок допомогти їм ».

ЛаураПаркер (Laura Parker) та Крейг Велч (Craig Welch)