#OccupyGezi: право на парк як право на гідність

Екологічна акція на захист парку Гезі у центрі Стамбулу, Турція, за тиждень переросла у хвилю національного протесту. Сотні тисяч збираються на площі Таксім, щоб висловити своє невдоволення політикою уряду, як екологічною, так і соціальною. Поки складно передбачити, чи стане цей протест революцією, однак вже ходять розмови про Турецьку весну і відставку прем'єр-міністра Ердогана. Акції солідарності з турецьким народом проходять по всьому світу, включно з ]]> Україною ]]> .   

Оскільки в українських медіа небагато інформації про ці події, ми пропонуємо вашій увазі переклад блогу учасниці протестів туркені на ім’я ]]> Sumandef ]]> , від 01 червня, що став неймовірно популярним за ці вихідні. 

 

Що відбувається в Стамбулі? 

  Моїм друзям, що живуть не в Турції:

Я пишу, щоб розповісти вам, що відбувалося в Стамбулі за останні 5 днів. Я маю написати це сама, тому що уряд закрив більшість медіа джерел, так що передача з вуст в уста та Інтернет лишаються єдиними шляхами для того, щоб пояснити свої дії і попросити про допомогу і підтримку.

Чотири дні тому група людей, більшість з яких не належали до якихось конкретних організацій чи ідеології, зібрались у Стамбульському парку Гезі. Серед них було багато моїх друзів та студентів. Їхня мета була простою: Попередити та протестувати проти запланованого знищення парку заради будівництва чергового торговельного центру в самому центрі міста. В Стамбулі багато торговельних центрів, щонайменше один в кожному районі! Очікувалось, що зрізати дерева почнуть рано зранку в четвер. Люди пішли до парку з ковдрами, книгами і дітьми. Вони встрановили намети і провели ніч під деревами. Рано вранці, коли бульдозери почали виривати з корінням сторічні дерева, люди повстали проти них, аби припинити це.

 

Вони не робили нічого іншого, окрім того, що стояли навпроти машин.

Жодної газети, жодного телеканалу не було на місці, щоб розказати про протест. Це було повне ігнорування з боку медіа.

Але поліція прибула з водяними гарматами і перцевим газом. Вони вигнали натовп з парку.

Ввечері кількість протестантів збільшилась. Так само збільшилась і кількість поліцейських сил навколо парку. Тим часом місцева влада Стамбулу перекрила усі шляхи до площі Таксім, де розташований парк Гезі. Метро було закрите, пароми скасовані, дороги заблоковані.

 

Але все більше людей приходило до центру Стамбулу пішки.

Вони йшли з усього Стамбулу. Вони були всі різного походження, різних ідеологій, різних релігій. Вони всі зібрались, щоб запобігти руйнуванню чогось більшого за парк:

Права жити як чесні громадяни цієї країни.

Вони збирались і йшли. Поліція розганяла їх перцевим аєрозолем та сльозогінним газом і вела свої танки на людей, котрі за це пропонували поліції їжу. Двоє молодих людей були розтоптані бронетанковими військами і загинули. Інша молода жінка, моя подруга, отримала удар в голову одним з балонів зі сльозогінним газом, котрі летіли в людей. Поліція стріляла ними просто в натовп. Після трьох годин операції ця жінка все ще у відділені інтенсивної терапії і у дуже критичному стані. В той час, коли я пишу, ми не знаємо, чи виживе вона. Я присвячую цей блог пост їй.

 

Ці люди – мої друзі. Це мої студенти, мої родичі. У них немає ніяких «прихованих цілей», про які любить говорити влада. Їхня ціль зрозуміла. Вона дуже проста. Уряд продає цілу країну корпораціям, під будівництво торговельних центрів, елітного житла, швидкісних автострад, дамб та атомних електростанцій. Уряд шукає (і створює, якщо треба) будь-які приводу для нападу на Сирію проти волі Турецкього народу.

До цього всього, контроль уряду над особистим життям людей останнім часом став просто нестерпним. В рамках своєї консервативної програми держава створила багато законів та норм стосовно абортів, кесаревого розтину при пологах, продажу та розпиття алкоголю і навіть кольору помади у стюардес.

Люди, що йдуть до центру Стамбулу, вимагають свого права жити вільно і отримувати справедливість, захист та повагу від держави. Вони вимагають бути задіяними до процесів прийняття рішень щодо міста, в якому вони живуть.

 

Натомість вони отримали не що інше як грубу силу і неймовірні кількості сльозогінного газу прямо в обличчя. Троє людей втратили очі.

Але вони все одно йдуть. Сотні тисяч приєднуються до них. Ще декілька тисяч пішки перейшли Босфорський міст, щоб підтримати людей Таксіма.

Жодної газети чи телеканалу не було на місці, аби розказати про подію. Вони були занадто зайняті новинами про Міс Турцію та «найдивнішого кота в світі».

Поліція продовжувала розганяти людей і поливати їх перцевим аерозолем до такої міри, що вуличні собаки і коти отруїлись і померли через нього.

Школи, лікарні і навіть 5-зіркові готелі навколо площі Таксім відкрили свої двері для поранених. Лікарі прийшли в класи та номери готелів, щоб надавати першу допомогу. Деякі офіцери поліції відмовились поливати сльозогінним газом безневинних людей і склали повноваження. Навколо площі встановили прилади, що глушать Інтернет та 3G мережі. Жителі та підприємства в околиці надавали безкоштовні бездротові мережі людям на вулицях. Ресторани пропонували їжу і воду безкоштовно.

Люди в Анкарі та Ізмірі зібрались на вулицях, щоб підтримати опір в Стамбулі.

Головні медіа все ще показували Міс Турцію та «найдивнішого кота в світі».

 

Слідкувати за розвитком подій можна у Твітері за хеш-тегами  ]]> #direngeziparkı ]]> та ]]> #occupygezi ]]> , на ]]> Tumblr ]]> та в ]]> традиційних новинах ]]> .