Острови зі сміття

Велика сміттєва пляма саме тому так називається, що побільшала вже у декілька десятків разів. За допомогою потужних підводних течій сміття відноситься від берегів та узбережжь і скупчується у Тихому океані, утворивши між США та Гавайями так званий пластиковий суп з викинутих пляшок. Ці пляшки ще раз показали свою непридатність та одноразовість у сучасному світі. Їх легко виготовити, але розчиняються вони майже сотні років, пошкоджуючи водну екосистему землі та руйнуючи життя її ссавців.

Біля Гавайських островів дослідницька організація «Альгалита» виявила острів, який цілком складається зі сміття. Відходи зі всього світу, які потрапляли до океану впродовж останніх двадцяти років, течії збили у так званий «сміттєвий континент» за розмірами з Україну.

Скупчення відходів займає 700 тисяч квадратних кілометрів водного дзеркала Тихого океану між Каліфорнією та Гавайськими островами. І це лише те, що видно на поверхні води. Суцільний шар сміття починає рідшати лише на глибині 30 метрів.

Острів біля берегів Гавайїв — нова та дуже вагома частина Великої тихоокеанської сміттєвої плями, яка простягається на 3,5 мільйони квадратних метрів. ООН стверджує, що на кожні 2,5 квадратних кілометри поверхні Світового океану приходиться 48 тисяч пластикових предметів. Проте в межах «острова» щільність сміття набагато вища. Це і пластикові пляшки та одноразові упаковки, запальнички, тюбики від зубної пасти, футбольні м’ячі, кубики «Лего» та навіть кришки від унітазів.

За даними «Грінпіс», кожен рік більше мільйона птахів та сотні тисяч морських ссавців вмирають від отруєння, сплутавши пластик з їжею. Чайки проковтують кришки та кільця від пляшок, черепахи засмоктують поліетиленові пакети, бо приймають їх за медуз. А сім років тому на березі Нормандії у Франції був знайдений мертвий кит-полосатик з 224 кілограмами пластикових мішків у шлунку.

У минулому році двоє вчених з Інституту океанографії Скрипса (США) провели експеримент та виявили, що одна з десяти риб (переважно анчоусів), які потрапляють на наші обідні столи, була отруєна пластиком. За лічені місяці сонце, солона вода та сильні течії перетворюють будь-який предмет, викинутий у море з берега, човнів чи кораблів, у скупчення дрібних пластикових шматочків, які на перший погляд не відрізниш від планктону. А з урахуванням того, що дрібні частини пластику здатні збирати на своїй поверхні розчинені у морській воді токсичні речовини, засмічення океану становить загрозу не тільки для тварин, але і для людей. У грудні минулого року влада Гавайїв вже заборонила використання поліетиленових пакетів. Але сміття до Тихого океану потрапляє не тільки з островів або з ближніх узбережжь: течії змушують його блукати по всьому океану.

Утилізація відходів являє собою дуже важливу та складну проблему. В першу чергу, це дуже витратна операція. Сміття найчастіше плаває в нейтральних водах, але довести, що воно належить якій-небудь конкретній державі або країні, дуже важко. Отже ніхто не поспішає прибирати за сусідом.

Між тим, це робити треба. Інакше, через якийсь десяток років сміттєві поля у Світовому океані збільшаться у декілька разів. На цьому фоні відмінний спосіб отримати плюси від сміттєвих звалищ показує японська влада. В країні зі сміття та відходів будуються справжнісінькі штучні острови. Відходи перемелюють у дрібний пісок та зсипаються до опорних конструкцій. Острови виявляються придатними для життя. На них зводяться висотні будівлі і вся інфраструктура «міста».