Переосмислення проблеми глобального потепління

Рекс Вайлер ( ]]> Rex Weyler ]]> ), засновник Greenpeace та один із співзасновників ]]> Greenpeace International ]]> у своєму блозі ще раз пояснює коротко та доступно, у чому саме полягає проблема глобального потепління і чому людство має рішуче та активно діяти.

У нас не залишилось часу зволікати. У зв’язку з нестримним підвищенням температури під загрозою опинились ліси й сільськогосподарські культури, види тварин і рослин, а також прибережні заселені зони.

Про глобальне потепління

Цю проблему почали широко обговорювати в 1980-х рр. Тоді ж серед екологів з’явились такі, які наголошували, що потепління має циклічний природний характер або ж зумовлене факторами, на які людина не впливає. Така позиція була оплачена гігантами індустрії, для яких розвиток екологічного руху абсолютно не вигідний.

Про Сонце й вуглець

Нагрівання (передавання енергії) вимірюється у ватах (за секунду передається близько ¼ калорії енергії). Тепловий вплив на планету(global heating forcings) вимірюють у ватах на метр квадратний (Вт/м ² ) земної поверхні.

Науковці НАСА на чолі з Джеймсом Хенсоном опублікували дослідження, у якому навели вичерпний перелік факторів, що впливають на потепління й охолодження Землі. Підсумок щодо таких факторів наведено у праці Ендрю Гліксона (Австралійський національний університет) «Продукування CO ₂  не уникнути: геологічна перспектива» (No Alternative to atmospheric CO2 draw-down: A geological perspective). Нижче наведені висновки цієї роботи.

Зміни з 1800 р. до сьогодні:

1. Нагрівання

Сонячне випромінювання : вплив сонячної енергії на зміну температури Землі коливається між 0 і +0,3 Вт/м ²  за останні два століття, що складає лише 5 % теплового впливу, котрого зазнає наша планета.

Парникові гази, спричинені діяльністю людини : вплив вуглецевих та інших газів у 1800 р. складав 0 Вт/м ² , а сьогодні становить +3,1 Вт/м ²  (і продовжує щорічно зростати), що зумовлює близько 95 % теплового впливу на планету.

1. Охолодження

Вулкани мали тимчасовий охолоджувальний ефект завдяки вивільненню аерозолів — мікроскопічних частинок попелу й діоксиду сірки, — котрі розповсюджувались і вбирали сонячну енергію. Зазвичай вплив вулканів на температуру локальний, періодичний і нетривалий.

Аерозолі, котрі утворюються внаслідок людської діяльності , виділяються після згоряння лісів, запасів вугілля та нафти. Зараз їхній вплив перевищив навіть дію вулканічних аерозолів і складає —1,6 Вт/м ² , що певним чином пом’якшує парниковий ефект.

Визначення рівнодійної сили — звичайна математика. Ефект, спричинений вулканічною активністю, коливаннями сонячної радіації й використанням земельних ресурсів, у результаті дорівнює приблизно нулю. Як наслідок — парникові гази й аерозолі, котрі виділяються в атмосферу внаслідок людської діяльності, — єдиний серйозний фактор, що впливає на температуру Землі. Це доводить проста математика:

+3,1 (нагрівання внаслідок парникового ефекту)

–1,6 (охолодження внаслідок дії аерозолів, що виділяються після згоряння)

= +1,5 (тобто охолодження не компенсує нагрівання).

Наскільки цей показник є загрозливим? Уявімо типовий 1500-ватовий кімнатний обігрівач. Якщо помножити площу Землі (510 трильйонів м ² ) на отриманий нами коефіцієнт (+1,5), то вийде, що тепловий ефект складає 765 трильйонів ват. Це рівнозначно тому, якщо б ми поставили 500 млн таких обігрівачів по всій планеті на відстані 30 м один від одного і вони працювали б 24 години на добу 365 днів на рік.

Такі результати маємо внаслідок індустріалізації й відповідно збільшення вуглекислого газу в атмосфері.

Механізми віддачі

Однак проблема видається ще більш загрозливою, якщо взяти до уваги, що потепління спричинює дію механізмів, котрі своїм результатом мають знову ж таки потепління. З 1800 р. кількість вуглекислого газу в атмосфері зросла з 280 до близько 400 ppm (про проміле). Це у свою чергу зумовлює танення вічної мерзлоти й вивільнення метану, який є ще потужнішим парниковим газом, ніж CO ₂ . Відповідно науковці вираховують коефіцієнт CO ₂ -e, котрий включає і вплив метану.

Фактично треба брати до уваги всі можливі наслідки потепління:

1. Вивільнення метану з вічної мерзлоти.
2. Зменшення альбедо, тобто здатності відбивати випромінювання, внаслідок танення льодовиків.
3. Зменшення видів рослин через посухи й вирубку лісів.
4. Збільшення кількості пожеж.
5. Підвищення температури води і зменшення її здатності вбирати CO ₂ .

Якщо враховувати влив метану на атмосферу, то концентрація парникових газів в ній зросла з 280 до 470 ppm з 1800 р. Однак основна небезпека полягає не просто в тому, що парникові гази накопичуються, а в тому, що зростає сам рівень накопичення: що більша концентрація газів, то швидше вона зростає. Нижче наведено приклад:

1000-1750: з 279 до 275 ppm (–4 ppm)                              ~ 0,0 ppm/рік

1750-1850: з 275 до 285,5 ppm (+10,5 ppm)                       + 0,1 ppm/рік

1850-1950: з 285,5 до 313 ppm (+ 27,5 ppm)                      + 0,3 ppm/рік

1950-2012: з 313 до 470 ppm (CO ₂ -e, +157 ppm)                 + 2,5 ppm/рік

Найбільш значні зміни спостерігаємо з 1950 р. У зв’язку з тим, що такі зміни можуть активувати механізми віддачі, парниковий ефект зростатиме, навіть якщо людство зменшить використання викопного палива. Згідно з оцінками Массачусетського технологічного інституту, якщо не вжити термінових глобальних заходів, то до 2100 р. концентрація парникових газів складатиме +8 ppm/рік.

Нестримне потепління

Дослідження Массачусетського технологічного інституту прогнозує середню концентрацію вуглекислого газу в атмосфері на рівні 550 ppm, а середнє підвищення температури — на рівні 5,2 °C (з коливанням від 3,5 до 7,4 °C) до 2100 р. (для порівняння: очікування 2003 р. — підвищення температури на 2,4 °C).

Ми зможемо втримати нижню межу підвищення температури (2,4°C) лише тоді, коли будемо вживати термінових заходів по всій планеті, зокрема зменшимо темпи використання нафти та газу. Тож, як бачимо, проголошена ООН мета щодо обмеження підвищення температури на рівні 2 °C до 2100 р. вже зараз є нереалістичною. Якщо ми перевищимо межу в 2 °C, то ризикуємо активувати механізми віддачі, котрі спричинять нестримне підвищення температури. Якщо ж перетнемо межу в 5,2 °C, то можливості зупинити потепління вже не буде.

Земля вже переживала схожі природні катаклізми, переживе й цього разу. Але не людство. Дванадцять тисяч років цивілізація розвивалась у стабільних кліматичних умовах і лише протягом останніх двохсот років ми настільки дестабілізували планету, що наші нащадки змушені будуть жити в дуже непевних умовах.

Наразі екологічний рух має останній шанс і ставки дуже високі, тож наші дії мають бути рішучими і продуманими.