Підвищення кислотності океану — загроза для молюсків та людей

У результаті спалювання викопного палива рівень вуглекислого газу в атмосфері продовжує підвищуватися, і саме океан поглинає більшу його частку. Проте дія цього процесу досі не відчувалась наповну. Французький океанограф Жан-П’єр Гатуззо стверджує: «До кінця сторіччя вода в океанах стане ще більш гарячою, кислою та безжиттєвою». 

За останні роки рівень кислотності води в світових океанах виріс на 30%.

Алан Бартон, управитель інкубаторію молюсків Уїскі Грік ( Whiskey Creek ), впевнений, що саме людська діяльність впливає на зміни хімічного складу вод океанів. І саме підвищений рівень кислотності океану впливає на погіршення формування захисного панциру молюсків.   

Зростання кислотності є загрозою не лише для вирощування молюсків на західному узбережжі. З часом цей вплив позначиться й на інших морських тваринах, риболовній промисловості та навіть на здоров’ї людей, які споживають постраждалих молюсків.  

Річард Філі, океанограф при Національному управлінні океанічних та атмосферних явищ, та його команда дослідили кислотність окремих океанічних вод, які вони набирали з глибин океану. Рівень кислотності холодної води на глибині є більшим ніж біля поверхні. А вплив людської діяльності та викиди вуглекислого газу лише підвищують цей показник.

З підвищенням кислотності в океані зменшується кількість карбонату кальцію — мінералу, який є необхідним для побудови зовнішньої оболонки молюсків. При високому рівні кислотності морська вода більше не містить цих мінералів, що справді може призвести до знищення оболонок коралів, равликів та інших тварин.

За прогнозами, води з підвищеною кислотністю досягнуть і тропічних кліматичних зон. Це призведе до погіршення умов росту коралів, які вже зараз знаходяться в небезпеці.

Рифи, сформовані з екзоскелетів малих тварин, піддаються аномально високому рівню кислотності. Для острівних держав зникнення коралових рифів може стати катастрофою, оскільки вони слугують «морськими стінами» й захищають береги від підвищення рівня моря та штормових хвиль.

Вчені провели експеримент, щоб визначити, які саме тварини є найбільш адаптованими до таких змін. Еколог Гретчен Хофман встановив, що фіолетові морські їжаки, наприклад, більш адаптовані до високої кислотності, ніж штучно вирощені устриці. А от водорості, бактерії та інші примітивні форми життя не будуть рости в водах з підвищеною кислотністю, — доповідають вчені.

Значний вплив окислення океану не можна буде усунути протягом декількох десятиліть. Проте вчені кажуть, що єдиний вихід з цієї ситуації — зменшення викидів вуглекислого газу. Деякі вчені також вивчали властивості відновлюваності лужності океану за допомогою штучних методів, таких як поширення вапняку або інших мінералів на поверхні океану. Проте такий підхід навряд чи є дієвим.