Ріо+20 закінчилось, що далі?

Потяг Санкт-Петербург—Київ прибув до станції Чернігів, залишилось декілька годин і наша подорож добіжить кінця. Не віриться, що все це було з нами. Київ—Москва--Ріо-де-Жанейро--Санкт-Петербург—Київ. 
Тиждень тому, коли закінчилась конференція, ми вирішили, що поки не будемо писати пост. І ми раді, що ви ніколи не прочитаєте ті пів сторінки істерики, що ми написали 23 червня. Зараз, коли емоції вщухли, ми вже усвідомлюємо, що «так, дива не сталося». Конференція Ріо+20 підтвердила, що світ не готовий до радикальних змін та взяття на себе зобов’язань.
]]> Капітан Пленет ]]> (на фото) був лише аніматором, а не героєм цих переговорів.

Світові лідери також не стали супергероями, що готові пожертвувати економічною вигодою заради добробуту майбутніх поколінь.
І одразу виникає питання, чи було це варто тон викидів СО2 (ми обов’язково зробимо офсетінг і напишемо про це), виснажливих перельотів, безсонних ночей, гіперемоційного і фізичного навантаження? Ми дійсно задавали собі це питання одразу по закінченню конференції.
І відповідь прийшла:  так, однозначно .

Те натхнення і віра у краще всіх молодих учасників Ріо+20, їх пристрасне бажання змін та невтомна робота не може не надихати. Колега з організації Friends of the Earth сказала: « Якщо в нас є така молодь, то в нас є надія ». Ми, молодь, справді зробили  на цій конференції все, що змогли,  все, що лежало в рамках ненасильницьких дій, були найактивнішими її учасниками, вперше показали як приймати рішення справжнім консенсусом на акції People’s Assembly (Народне зібрання).

Тепер в наших серцях є єдина впевненість у тому, що лише від кожного з нас залежить, яким буде розвиток нашого світу. Може повторення цього знову і знову здається банальним, але це так! Від нашого повсякденного вибору, персональної відповідальності, взятих зобов’язань і лідерства, заснованого на власному прикладі, залежить майбутнє.

Нещодавно почули, що 5% людей з інакшим мисленням і баченням можуть трансформувати світ. Нас в Україні поки менше 5% і ми розрізнені. В єдності – сила. Це ще один важливий і такий очевидний висновок, що був знайдений нами. Ті стосунки, які ми побудували з молодими людьми під час конференції, є ще одними промінчиками надії на краще. Ми перше покоління, яке знає один одного в обличчя. Соціальні мережі та медіа роблять нашу взаємодію можливою та ефективною. Міжнародна співпраця та дружба – це для нас не пафосні слова, а повсякденне життя.

Ми розуміємо і відчуваємо те, що не готові прийняти і реалізувати сучасні політичні лідери. Ми маємо бачення майбутнього та пристрасть і сили зробити його реальністю.

Щоб все вищесказане не стало високопарним бла-бла-бла, я, Олена Ангелова, беру на себе зобов’язання переосмислити свій стиль життя і щоденні вибір в бік гармонії з природою і сталості . В моєму розумінні, це є початок для змін. Будучи екологом за освітою, я усвідомлюю, що я можу зробити своє життя ще більше екологічним. Це розуміння вже є в мені, хоча нема ще чіткого плану дій, але є впевненість, що все вже не буде так, як було. Ще я точно знаю, що в найближчий місяць проведу свою версію Зелених вихідних від Greenpeace ( ]]> http://greenweekend.ru/ ]]> , тобто виокремити 8-12 правил еко-життя, яких я ще не дотримуюсь, і виконувати їх будь-якою ціною протягом тижня або двох і висвітлювати результати в ЗМІ). Однозначно, досвід конференції стане для мене невідворотною точкою змін (чекайте висновків по цим результатам на КліматІнфо за декілька місяців).

Я, Інна Дацюк, беру на себе зобов’язання зменшити свій вплив на довкілля усіма доступними мені способами та поширювати своє бачення і «зелений» стиль життя, не лише  для незнайомих людей, а й з рідними та друзями . Обіцяю впевненіше закликати своїх близьких звертати увагу на те, як вони живуть, і те, які наслідки це спричинює. Давня ідея-мрія про проведення семінарів сталості та просвіти у питанні зміни клімату у школах/ВУЗах  перетвориться на план дій для активістів УМКИ.

І, звичайно, зобов’язуємось відшкодувати викиди (офсет) від нашої поїздки.
За тиждень (слідкуйте за анонсами на Кліматінфо) ми плануємо провести «Пост-Ріо-посиденьки» (набридли формальності), на яких так хотілося б почути і ваші думки щодо майбутнього, якого ми [справді] хочемо, та реальних дій та зобов’язань у цьому напрямку.

Інна і Олена були голосом української молоді на Саміті Землі в Ріо-де-Жанейро 20-22 червня 2012.

Підсумки Ріо від WWF читайте тут .