Розпад СРСР законсервував величезний запас вуглецю

Падіння Радянського Союзу призвело до створення найбільшого з коли-небудь існуючих стоків вуглецю на покинутих сільськогосподарських ділянках.

 У 1991 році СРСР офіційно зник із світової карти, натомість з’явилися окремі країни. Подальша криза у виробництві новоспеченої Росії спричинила зниження кількості викидів парникових газів, проте саме це зменшення із легкістю допомогло державі задовольнити показники кліматичних норм, встановлених Кіотським протоколом. 

Але крім меншої кількості викидів парникових газів, роз’єднання СРСР тягнуло за собою ще одну зміну: із розпадом колгоспної системи землеробства, впровадженою ще за часів Сталіна, величезні сільськогосподарські угіддя були покинуті. Селяни, залишаючи землю, просто перебирались до міст. Процес приватизації земельних ділянок вніс свої «за» та «проти» у користування землею впродовж ХХ ст. Адже з тих пір починається рекультивація землі . Це означає, що рослини зростають у перенасиченому вуглецем ґрунті .

Неодноразово експерти намагалися підрахувати масштаби цього ефекту, проте оцінки весь час не співпадали. Це пояснюється різними типами ґрунтів (кожен накопичує свою кількість вуглецю), у які рослини були висаджені – вони росли із різною швидкістю.

Щоб хоч якось роз’яснити питання стосовно кількості поглиненого вуглецю на території Росії, Ірина Курганова зі своїми колегами з Російської академії наук у Пущино склали карту типів ґрунтів для російської частини колишнього СРСР та порівняли її з картою змін у землекористуванні. Після того вони проаналізували кожне дослідження, яке тільки змогли знайти щодо обсягів поглиненого вуглецю. Отримані дані були проаналізовані з урахуванням кожної позначки на картах.

Найбільше рукотворне сховище

Виявилося, що на покинутих земельних ділянках колишнього СРСР (на сьогодні це частина Росії), загальним обсягом у 455 000 км2, в середньому щорічно припадає 42,6 млн. тонн вуглецю – і такі показники йдуть ще з далекого 1990 року. На думку експертів, рівень накопиченого вуглецю можна порівняти із 10% викидів вуглекислого газу в атмосферу від видобутого палива в Росії.

Хімік-спеціаліст в області ґрунтів та води з ДОНПД (Державне об’єднання наукових і прикладних досліджень) в Австралії Джонатан Сендермен зазначив, що загалом різниця відчувається. Адже 10% – це не мало, враховуючи той факт, що більшість держав націлені на 5% скорочення викидів . Отже, не докладаючи особливих зусиль, хіба що занурюючи свою економіку в океан кризи, СРСР-Росія отримала ось такий результат. Окрім того, Джонатан додав: «Покинуті земельні ділянки є найбільшим, створеним людиною, сховищем, але якою ж ціною – надзвичайних соціальних та економічних труднощів».

Як прогнозує пані Курганова, інші 261 млн. тон вуглецю зможуть бути поглинуті протягом наступних 30 років , але за умови, що вся земля залишиться необробленою . З цієї точки зору, дана місцевість досягне потрібного балансу вмісту вуглецю, враховуючи його кількість у атмосфері. Також вона повідомила, що ця рівновага буде братися до уваги і у разі рекультивації землі.