Що пов’язує мумій зі змінами клімату?

Чілійські дослідники стверджують, що культ мумії південноамериканського народу Чінчорро тісно пов'язаний зі змінами клімату. Люди почали муміфікувати мертвих приблизно 7000 років тому. За часів підвищеної вологості.

Найпершим зі знайдених муміям понад 7000 років і належать вони народу Чінчорро. Цей народ населяв західне узбережжя Південної Америки протягом камінного віку. Чому раптом прості кочівники почали старанно муміфікувати померлих, лише зараз вдалося достеменно дослідити та дійти певних висновків.

Вчені вважають, що на винахід цієї нової техніки збереження тіла значно вплинули два важливих фактори. Завдяки комфортному для життя, сприятливому тогочасному клімату на узбережжі утворилося багато струмків та водоспадів, що, в свою чергу, призвело до стрімкого зростання кількості населення. Але, в той же час, суховії з пустелі Атакама призводили до того, що тіла померлих не тліли, а лише висихали.

«Коли Чінчорро все частіше бачили такі створені природою мумії, вони почали самі бальзамувати та муміфікувати мертвих», — стверджують фахівці у статті фахового видання «Proceedings of the National Academy of Sciences». Цей приклад вкотре демонструє, як тісно розвиток культури пов'язаний зі кліматом та іншими факторами впливу навколишнього середовища.

Техніка муміфікування з’явилася близько 7000 років тому, здається, майже з нічого. Спочатку Чінчорро хоронили у такий спосіб лише дітей, а трохи згодом – і дорослих. З плином часу вони вигадали різноманітні техніки муміфікування. Тож мумій почали забинтовувати, наносити на них червону чи чорну фарбу, огортати багном чи обмотувати трав’яними мотузками.

До цього часу було невідомо, що змусило кочівників розробити таку складну техніку. Щоб визначити це, довелося вивчити 460 археологічних знахідок та 131 місць розкопок вздовж узбережжя Чілі та Перу. Аналізи льодовикових кернів з льодовика Анд надали інформацію про тогочасний клімат.

Достаток води примусив кочівників осісти

Археологічні знахідки вказують, що Чінчорро жили приблизно 10 000 років тому в сухих районах узбережжя, на території сучасних Чілі та Перу. «Приблизно 7000 років тому їхнє населення швидко і значно зросло», — розповідає Пабло Маркет (Pablo Marquet) з Папського Університету Чілі в Сантьяго. Причиною цього були зміни клімату: у високогір’ях Анд почастішали дощі, через що на іншій — зазвичай сухій пустельній території узбережжя піднімався рівень ґрунтових вод. З’являлися нові джерела та водоспади, котрі забезпечували достатньою кількістю води та їжі кочівників, які харчувалися здебільшого рибою та морепродуктами. Внаслідок цього Чінчорро перестали кочувати та об’єднувалися у більші групи — констеляції, що особливо сприяло розвитку та інноваціям в культурі.

Але це ще не пояснює, чому ці інновації знайшли своє відображення саме в культі мертвих. Та відомо, що сьогодні, як і в ті далекі часи, сухе прибережне повітря у цих регіонах перешкоджає загниванню тіл та падалі. Натомість вони висихають та перетворюються на такі собі природні мумії.

Раніше — до винаходу муміфікування — Чінчорро хоронили мертвих у ямах. Через вітер та ерозію досить часто тіла знову опинялися на поверхні. Тоді Чінчорро вирішили хоронити тіла так, щоб вони з самого початку вже не могли тліти.

Невідомим залишається, чому ці кочівники використовували стільки різноманітних технік муміфікування. Культ мертвих Чінчорро втратив актуальність 4400 років тому — можливо, через нові зміни клімату. Рідшими стали дощі, висохла значна кількість джерел, тому кочівникам довелося залишити узбережжя.