Сьогодні клімат змінюється швидше, ніж будь-коли

Викидів парникових газів у десять разів більше, ніж 56 мільйонів років тому.

Термальний максимум у період палеоцену/еоцену (приблизно 56 мільйонів років тому) досить часто порівнюється з сучасними змінами клімату. Але видання „Nature Geoscience“ опублікувало результати досліджень міжнародної дослідницької групи про те, що потепління у ті часи починалося набагато повільніше, ніж вважалося до цього часу: річний рівень викидів парникових газів був від п'яти до десяти разів меншим, ніж сьогодні.

55,9 мільйонів років тому Земля вже пройшла через зміни клімату, подібні до сьогоднішніх - період так званого   пізньопалеоценового термального максимуму (PETM).   В ті часи викиди парникових газів спричинили потепління близько 5° C. Через це підвищилася загальна середня температура з і без того достатньо високих 18°Cдо 23°C. Але такі дані про еру , що продовжувалась понад 170000 років, отримані здебільшого завдяки аналізам осадових порід та льодових ядер із морського дна, були неточними.

Разом з тим, достеменно не відомо, як швидко в той час наставало потепління, а також якими саме були зміни температури насправді. "Ми хвилювалися за надійність даних, отриманих з морського дна", - пояснює   Лее Кумп (Lee Kump),   професор наук про Землю Університету Пенсільванії. "Як ми можемо охарактеризувати зміни вмісту вуглецю в атмосфері, коли дані неповні? Неповні дані примушують нас уявляти потепління більш різким, ніж воно було насправді." Щоб заповнити цю прогалину, дослідники вирішили шукати можливість отримати точніші аналізи льодових ядер.

Камінь осадової породи з PETM, довжиною 150 метрів

На вершинах норвезької Арктики науковцям пощастило:   Мальте Йохману (Malte Jochmann),   геологові фірми, що займається добуванням вугілля, вдалося знайти льодові ядра, які 55,9 мільйонів років тому були морським дном мілководного арктичного моря. Важливим при цьому виявилося те, що період часу, який охоплював PETM, в цих ядрах був настільки докладно та чітко представлений, як ніде інде. "Для льодових ядер з морського дна відрізок від десяти сантиметрів до одного метру відповідно дорівнює періоду пізньопалеоцентового термального максимуму", - каже "Натомість ядра з гірських вершин складаються з 150 метрів осадової породи періоду PETM."

Дослідники зробили аналіз ядер на склад ізотопів вуглецю, які накопичилися у вапнякових панцирях доісторичних мешканців водойм та збереглися до нашого часу. Отримані результати дають можливість робити висновки про вміст двоокису вуглецю в морській воді та атмосфері, а також стосовно кількості вуглецю, вивільненого у той час.

Викиди вуглецю значно нижчі, ніж в наш час

Результати досліджень дозволяють зовсім по-іншому поглянути на потепління в ті часи та дають можливість провести паралель із сьогоднішніми та майбутніми умовами. Бо замість відносно швидкого та різкого вивільнення парникового газу та пов’язаних з цим змін клімату, результати досліджень, а також модель клімату, розроблена на їх основі, доводять, що зміни в ті часи відбувалися значно повільніше, ніж вважалося раніше. "Ми вважаємо, що ядро з гірської вершини відносно ціле. Воно вказує нам на інтервал до 20000 років, коли протягом РЕТМ відбувалося вивільнення двоокису вуглецю", - вважає   Кумп . Тоді за рік в атмосферу потрапляло щонайбільше 1,7 петаграм вуглецю. Натомість сьогодні глобальні викиди становлять близько 8 петаграм на рік.

Сьогодні клімат змінюється занадто швидко для екосистем?

"Ми розглядали саме PETM, бо він вважається найкращою аналогією для прогнозування зміни клімату через спалювання викопних енергоносіїв", - каже Кумп. Однак нові дані вказують на те, що сьогоднішні зміни клімату значно перевищать доісторичний термальний максимум: "На відміну від періоду в 20000 років РЕТМ, коли було достатньо часу для   ]]> пристосування екосистем ]]> , тепер вуглець потрапляє в атмосферу в десять разів швидше. Для екосистем у наш час майже немає часу для пристосування." (Nature Geoscience, 2011; DOI: 10.1038/ngeo1179)