Сп’янілі риби пливуть на запах хижаків

Напевно, не новина, що вуглекислий газ, або діоксид вуглецю, є природною складовою частиною атмосфери і бере важливу участь у процесі глобального потепління. Втім і те, що вуглекислий газ є невід’ємною частиною водних артерій Землі: річок, озер та океанів, — теж не новина (в якій кількості він там міститься — це вже інше питання). І життя тварин, які знаходяться у водних глибинах, теж з ним пов’язане.

Сьогодні, в епоху стрімкого розвитку техніки, коли сучасні машини працюють та виконують цілий ряд складних операцій та завдань замість людини, котра витратила б на виконання всього цього кілька років, особливо гострим стає питання утилізації відходів, яке теж повинно вирішуватися за допомогою новітніх технологій, наприклад, шляхом заміни поліетилену на целюлозу, електроенергії на енергію сонця та ін.

Але повернемося до вуглекислого газу. Виявилося, що він діє на риб так само, як алкоголь на людину: у них порушується координація рухів у воді та зникає почуття безпеки.

Отже, не тільки людині властива безглузда поведінка у стані сп’яніння — дещо подібне вчені виявили й у риб. Тільки на мешканців океану розкладаючий вплив чинить не спирт, а вуглекислий газ: якщо у воді виявлено підвищений вміст СО ₂ , риби буквально втрачають голову. В них порушується координація та зникає почуття безпеки, як кажуть у таких випадках, «їм море по коліно».

Вперше увагу на цей дивний феномен звернув австралійський вчений Філіп Мандей з Університету Джеймса Кука. Він помістив рифових риб до акваріуму з підвищеним вмістом СО _2, і вони продемонстрували аж ніяк не очікувану поведінку. Наприклад, ті запахи, які риба зазвичай оминає, навпаки, починали викликати в неї інтерес. Риба пливла на запах хижака, що у природному середовищі призвело б до неминучої загибелі.

Колега Мандея Йоран Нільсон з Університету Осло намагався пояснити, чим зумовлена така нерозумна поведінка. Коли вуглекислий газ взаємодіє з океанічною водою, її кислотність підвищується через утворення вугільної кислоти, тому риба змушена підтримувати всередині клітин більш високу концентрацію іонів. Як наслідок, хімічний баланс порушується, і нервові закінчення знаходяться у стані постійного збудження. Так утворюється ефект, подібний до сп’яніння, внаслідок чого риба поводить себе незвично.

Разом з Мандеєм Нільсон провів ряд експериментів. Дослідники вирощували рифових риб-клоунів в акваріумах з нормальною концентрацією СО ₂ (450 мікроатмосфер) та з підвищеною (900 мікроатмосфер). Коли мальки підросли, вчені випустили їх у резервуар, де були дві протоки, одна з яких «пахла» хижаком. Цікаво, що риб, котрі виросли в умовах високої концентрації СО _2, цей запах зовсім не лякав — вони спокійно пливли у небезпечну протоку. А ті, що виросли в чистій воді, трималися осторонь загрозливого місця та вважали за краще пливти в іншому, безпечному, напрямку.

В іншому експерименті вчені поміщали риб-ластівок з Великого бар’єрного рифу, які ще жодного разу не відчували на собі впливу вуглекислого газу, до акваріуму з високим рівнем вмісту СО ₂ . Дослідники помітили, що у риб порушувалася координація: вони не розрізняли напрямки руху, але тільки-но їх обробили особливою речовиною, яка поновлює іонний баланс, нормальна реакція відновилася.

Автори дослідження особливо підкреслили той факт, що кількість вуглекислого газу в океані невід’ємно пов’язана з діяльністю людини. Примітним є те, що в дослідах використовувався такий рівень окислення води, який можна буде спостерігати приблизно через 50 років, якщо темпи викидів СО ₂ не знизяться. На сьогоднішній день приблизно 2,3 млрд тонн небезпечного хімікату кожен рік потрапляють у води океанів. Якщо так піде й далі, попереджають біологи, то на екосистему чекає колапс. Зябродишні тварини, такі як риби та ракоподібні, просто з’їдуть з глузду та будуть легкою здобиччю для хижаків. Далі у шаховому порядку по харчовому ланцюгу наступною жертвою стане морська форель, осетрові, пластинозяброві (дельфіни, акули та кити). Не кажучи вже про бар’єрний риф, який так гостро відчуває зміни у воді та кліматі. І що ж врешті-решт ми отримаємо? Хворих та кволих риб, порожні річки та насамкінець океани? Тільки тоді, коли людина усвідомить справжній стан цієї проблеми в глобальному розумінні цього слова, можливо, щось і зміниться в природі.

Отож це питання дуже актуальне на сьогоднішній день, воно вимагає негайного реагування. Лише подумайте, саме словосполучення «сп’янілі риби» звучить якось не дуже нормально.