Тепла океанічна хвиля руйнує унікальні підводні джунглі Тасманії

Це не Великий бар’єрний риф, але його південний еквівалент; підводні джунглі, що в середині минулого століття простягалися на 250 кілометрів уздовж східного узбережжя Тасманії. Дерева, заввишки до 45 м, були виду Макроцистіс грушоподібний (Macrocystis pyrifera) – гігантські бурі водорості – найбільші водорості у світі.

Ліси водоростей у Тасманії можуть досягати 45 м заввишки . Фото: Емма Флюкс (Emma Flukes)

У жовтні Мік Барон (Mick Baron), оператор занурення і морський біолог, відправився на пошуки ділянки у внутрішній бухті Манро Байт (Munroe Bight) на крайньому південному кінці східного узбережжя. Це був останній клапоть, що залишився з великого східного лісу, який колись облягав цілих 250 км узбережжя від Еддістон Пойнт (Eddystone Point) до півострова Тасман. Але коли Барон прибув, жахливий шторм уже вирвав дерева зі скель унизу.

Барон пірнав на східному узбережжі з 1970-х. Тоді було неможливо провести човна через товсті килими заростів, які залишалися плавати на поверхні. «По всі ті роки воно було скрізь. Я маю на увазі, це було звичним, як перегній», – каже він. – «А тепер воно просто зникло».

Цей ліс водоростей у Лаґун Бей (Lagoon Bay) на східному узбережжі був зруйнований цієї зими через поєднання тиску теплої води й потужних штормів.
Фото: Емма Флюкс

Це був надзвичайно швидкий занепад. Але, на відміну від знеліснення на суші, ці ліси не були ні зрубані, ні спалені. Вони помирають від виснаження.

Австралійська гілка гігантського кола, що рухає воду по Тихому океану, – це Східно-Австралійська течія. Традиційно вона поширювала теплу воду на південь уздовж материкового узбережжя перед поворотом на схід у напрямку Південної Америки задовго до того, як досягти Тасманії.

В останні десятиліття щось пішло не так. Потеплілий світовий клімат перетворив на хаос цю колись надійну систему. Гігантські вири гарячої, бідної на поживні елементи води проносяться повз тасманійське узбережжя.

Через це океанічні води східної Тасманії нагріваються мало не найшвидше на землі, удвічі-втричі швидше, ніж у середньому по світу. За останні два десятиліття, каже Барон, океан «скаженіє все швидше і швидше» . Тигрові акули, марлінь, групер гігантський – усі вони були помічені в місцях, де перебувати не мають. У лютому цього року один рибалка на тунця виловив 500 блакитних тунців ще перед тим, як розпочався їхній звичайний сезон.

Течія приносить зміни, але не містить азоту, якого потребують ліси, щоб підтримувати їх дивовижну швидкість росту.

Морський дракон звичайний, Тасманія.
Фото: Емма Флюкс

Теплі вири все-таки ще не повернули повз півострів Тасман, залишаючи деякі величезні зарослі водоростей на віддалених північних і західних берегових лініях острова. Крейґ Джонсон (Craig Johnson), помічник директора Інституту морських і антарктичних досліджень у Тасманії, каже, що в нього є надія на те, що вони залишаться трохи надовше.

«Але потрібно лише, щоб трапились раз чи двічі подібні умови, і всі вони досить швидко зникнуть», – каже він.

Вернберґ називає гігантські водорості пандою австралійських помірних вод, «бо вони великі, чарівні й, імовірно, приречені на вимирання». Він моделює їхнє майбутнє, і початкові результати показують, що потепління клімату винищить усі гігантські водорості з Австралії до кінця цього століття.

Джонсон погоджується з приблизними часовими рамками Вернберґа. Ця катастрофа, як він каже, покладе край екосистемі, яка переважала на східному узбережжі Тасманії протягом десятків тисяч років.

«Це канонічна мілководна екосистема скелястих рифів. Це феноменальні місця, як із наукового, так і естетичного погляду », – каже він.

Тасманійський ліс водоростей
Фото: Емма Флюкс

Тільки в цих водах можна знайти морського дракона звичайного, цього вишуканого папугу лісу водоростей, що перепурхує у сповільненому русі серед гілля. Близько 30% південно-австралійських видів риб більше ніде не існує . Для морських водоростей ця цифра зростає приблизно до 80%.

Відео, зняте у 2012 і 2013 рр. у Фортеск Бей і Манро Байт, східна Тасманія. Підтверджено, що ці ліси зараз утрачені.
Відео: Ребекка Рамейлі (Rebecca Ramaley)

У 2012 році австралійський уряд зарахував ліси гігантських водоростей до загрожених екосистем – уперше серед морських екосистем.

«[Медіа] все говорять про тропічні коралові рифи, але рифи помірних вод насправді так само важливі й біологічно різноманітні», – каже Вернберґ.

Усе частіше на місці лісів з’являються кошмарні пустища морських їжаків (urchin barrens).

Моря, що нагріваються, зараз достатньо теплі, щоб підтримувати нерест морських їжаків виду Diadema antillarum, агресивних шкідників, що змітають морське дно. Гігантські водорості зазвичай переживають період процвітання й занепаду, зметені штормами перед тим, як відновитися на території. Але тепер морські їжаки ввірвалися, наче стадо підводних козлів, вигризаючи нові пасма водоростей, перш ніж ті можуть вирости достатньо, щоб не зазнавати шкоди. Наслідок – акри голих скель, покритих чорними, колючими загарбниками.

Надмірне харчування морських їжаків спричиняє формування пустищ. Острів Діл, Бассова протока, Тасманія.
Фото: Емма Флюкс 

Тасманійці були приголомшені новиною про те, що їхня головна екосистема була так безумовно зруйнована . Водолази, які бачили її, із засльозеними очима описували відчуття польоту, коли вони пливли поміж стовбурами. Це холодно й вимагає зусиль, як каже Барон, але як же воно того варте.

«Як тільки ти опинився внизу, це абсолютно інший світ. І більшість людей ніколи цього не бачать, на жаль».

За матеріалами Карла Матісена ( ]]> Karl Mathiesen ]]> )