Тиждень без…паперових стаканчиків

Ну, якщо чесно − любите каву? Цілком ймовірно, що зранку вам піднімають настрій яскраві малюнки на кавових стаканчиках, а можливість пити улюблений лате на ходу доповнює образ міського яппі з американських серіалів. А чи замислювались ви, який відбиток залишає ваша невинна звичка?

Фото: nashvillewrapscommunity.com

Підсвідомо паперові стаканчики сприймаються як більш екологічні, ніж пластикові. Вони зроблені з цупкого картону, а картон − це макулатура, яка органічним чином розкладається в навколишньому середовищі. Але тут варто враховувати два моменти:

1. Будьмо чесні - здача макулатури на переробку в Україні далека від статусу масового явища.
2. Навіть якщо проявити громадську свідомість, такі стаканчики , на жаль, не підлягають переробці як паперові відходи, про що часто не говорять виробники.

Мартін Хокінг (Martin B. Hocking), доцент хімії Вікторіанського університету у Британській Колумбії, Канада, ще у далекому 1991 році опублікував ]]> дослідження ]]> , у якому зазначає, що паперові стаканчики, до складу яких входить клей, технічно не піддаються переробці, тому що клейка речовина не може бути видалена під час перетворення паперу на волокнисту масу (етап переробки).

Папір також вкритий пластиковим або восковим шаром, який дає змогу утримувати гарячу рідину у стаканчику, але саме він не дозволяє переробити паперові волокна.

У світі просто зараз з’являються ініціативи , покликані вирішити цю проблему, але до їх широкого застосування ще далеко.

Якщо відвідати сайт ]]> theworldcounts ]]> , то можна дізнатись, скільки паперу вироблено в світі з початку року. Ви ж в курсі, з чого він робиться? І це не рахуючи того, що при розкладанні паперова тара виділяє метан − один із найагресивніших парникових газів.

Знаючи усе це, я все одно продовжувала купувати каву з собою, і ранковий флет-вайт неминуче віддавав гіркуватим присмаком провини. Аби дізнатись, скільки таких стаканчиків та пластикових кришечок (пластик розкладається близько 200 років) потрапляє у довкілля з моєї вини − а принагідно і вмотивувати себе нарешті перейти на більш еко-дружнє кавування, я погодилася тиждень прожити без кави «з собою».

 

День 1 . Термочашку, яка вирішила б проблему, я так і не зібралася купити, тому ранок понеділка (як і весь понеділок) був днем без кофеїну. Жорстоко, але що поробиш − слово є слово.

Плюс один невикористаний стаканчик.

День 2 . Досі мені не спадало на думку, але каву на вулиці можна взяти у звичайну порцелянову чашку, принісши її з собою.

Однак кофеїнова ломка бере своє, і я рішуче виходжу з навчального корпусу, очікуючи, що бариста подивиться на мене як на божевільну. Нічого подібного - хлопець взяв чашку, приготував лате з червоним перцем і повернув, не задаючи зайвих питань.

Отже, відкриття №1 : іноді на шляху до еко-відповідального стилю життя нас стримує навіть не реакція оточуючих, а те, як ми собі її уявляємо.

День 3 . Постає вибір: приготувати каву вдома, поки збираюсь, чи пити на місці.

На другий варіант часу нема, тому я дістаю майже забуту джезву та ставлю її на плиту. Один корінний львів’янин якось сказав мені, що зранку обов’язково виділяє час на те, щоб приготувати собі філіжанку - в кращих традиціях міста Лева. Відкриття №2 : напій, зварений власноруч, смакує найліпше.

Фото: sunny7.ua

День 5. Зранку маю час зайти до кав’ярні.

Наголошую, що каву питиму саме тут, і мені видають лате у високій склянці із хмаринкою невагомої піни, що в стаканчику завжди осідає на стінках. Сідаю біля вікна, читаю новини, спостерігаю, як розганяється життя на площі.

Відкриття №3 : якщо графік терпить, пийте каву на місці. Ви здивуєтеся, наскільки краще вона смакує у затишку кав’ярні. Дайте собі трохи часу, перш ніж розпочати день.

Фото: spotcoffee.com

День 6 . Мою немиту після кави чашку хтось (і навіщось) забрав з аудиторії, і де вона тепер, невідомо. Хлопець, що люб’язно відкрив мені двері приміщення і дозволив переконатись у факті непоправної втрати, записав номер телефону і пообіцяв повідомити, якщо щось дізнається. Сумую, чекаю.

Дні 4 і 7 минули без потрясінь. Збережено 2 (а може, й більше) стаканчиків.

 

Отже, завдання виконано, тож вйо до цифр:

• За цей тиждень я пила каву 8 разів (могло бути й більше). Якби я брала її з собою (а до початку експерименту так воно й було), то в результаті ми мали б 8 використаних стаканчиків.

• Тобто, за грубими підрахунками, протягом навчального року (10 місяців) я можу заощадити 320 стаканчиків (10x4x8=320), виробництво кожного з яких вимагає у 6 разів більше ресурсів, ніж, скажімо, тара з полістиролу. Хоча остання не годиться для кави та чаю, бо при контакті із гарячою рідиною виділяє токсичний стирол.

• 320 стаканчиків, кожен з яких містить приблизно 27-28 г деревини , що дає близько 9 кг за 10 місяців (320x28=8 960гр). 320 кришечок, кожна з яких містить приблизно 3 г пластику кожна, що дає близько 1 кг за 10 місяців (320x3= 960гр).

• Майже 9 кг деревини і 1 кг пластику від однієї людини за 10 місяців йде у смітник . Знаючи еко-ціну кожного стаканчика, можете самі порахувати, скільки насправді коштує ваш капучіно.  

Фото: cityofevanston.org

 

Варто знати:

• Для виробництва одного паперового стаканчика потрібно 4,1 г нафти - і ще більше, якщо він має пластикове або воскове покриття.
• Паперові стаканчики робляться з відбіленої деревної маси, яка, в свою чергу, виробляється з деревних стружок. Лише половина стружок перетворюється на деревну масу - кору та інші відходи деревини спалюють в процесі як джерела енергії.
• Загалом для виробництва одного стаканчика потрібно, за різними оцінками, 27-33 г деревини.
• Для виробництва паперу використовуються такі хімікати, як хлор, гідроксид натрію, відбілювачі, сірчана кислота, сірка та вапняк. Ці речовини не піддаються переробці. Загалом на стаканчик їх потрібно близько 1,8 г.
• Паперові стаканчики можуть бути використані повторно, але можуть зіпсуватися під час миття.

А поки ви думаєте, що робити з цією інформацією, дозвольте представити: це моя нова термочашка і ми щасливі разом.