Україні потрібна реалістична мета зі скорочення викидів. Терміново

Україна планує й далі заробляти за рахунок торгівлі квотами, не роблячи нічого задля реального зниження викидів парникових газів. Про це нагадує   ]]> інформаційний бюлетень ЕСО ]]> , що його розповсюджують серед делегацій усіх країн на міжнародних переговорах зі змін клімату, які зараз проходять у Бонні.

ЕСО нагадав про роботу експертів з Міжнародного інституту прикладного системного аналізу (IIASA), що проаналізували цілі зі скорочення викидів для усіх країн, та опублікував коротку критичну статтю про позицію України.

„Україна має особливий статус країни з перехідною економікою на міжнародних кліматичних переговорах <…> Однак цей статус не звільняє країну від зобов’язання зі скорочення викидів парникових газів до 2020 року. Офіційна мета України зі скорочення викидів на -20% від рівня 1990 року до 2020 року є неадекватною, оскільки, навіть якщо Україна не докладатиме зусиль для зниження рівня викидів, у 2020 році рівень викидів парникових газів в Україні буде -54% від рівня 1990 року”, – публікує ЕСО висновки експертів IIASA.

Чиайте також   ]]> Еко-НГО України, Росії і Білорусі за продовження Кіотського протоколу   ]]> та   ]]> Україна може втратити право на торгівлю викидами через непрозорий звіт. ]]>

Таким чином, зауважують експерти, сьогоднішня офіційна ціль України зі скорочення викидів може бути названа не як „мета зі скорочення викидів парникових газів”, а як „відсутність будь-яких зусиль для скорочення викидів”.

Експерти Інституту зауважили, що для України не буде коштувати великих зусиль досягти мети зі скорочення викидів щонайменше на рівні -57% від 1990 до 2020 року. До того ж, експерти доводять, що така мета є економічно вигідною. Для цього потрібно розробити Національну стратегію скорочення викидів в Україні, яка досі відсутня, і яка буде реалістичною для виконання, економічно доцільною, а також важливою для вирішення проблеми зміни клімату.

Бюлетень ЕСО висловив сподівання почути презентацію від України щодо національних дій зі скорочення викидів та обгрунтування цілей до 2020 року. На жаль, презентації від України не було на семінарах зі скорочення викидів розвинених країн, які проходили в Бангкоці та Бонні під час міжнародних кліматичних переговорів.

Процент зниження викидів парникових газів рахується від рівня викидів 1990 року. Відповідно, чим більший процент зниження викидів, тим більше можливість для країни, яка знизила викиди, продавати різницю у викидах – квоти – країнам, які не знизили рівень викидів. У випадку ж України рівень викидів парникових газів з 1990 знизився без втручання влади – за рахунок виробництв, що зупинили свою роботу. Фактично зниження викидів в Україні зараз сягає -54%, але її мета зі зниження від рівня 1990 року – лише -20%. Вигода від цього для України очевидна: Україна може торгувати квотами, не докладаючи ніяких зусиль для зниження рівня викидів – це називається торгівлею „гарячим повітрям”. Саме за це небажання взяти на себе більші зобов’язання зі зниження рівня викидів Україну критикує міжнародна спільнота.

Водночас, Україна може щонайменше на півроку втратити можливість торгувати квотами. Минулого тижня експерти ООН розкритикували український кадастр викидів парникових газів. З року в рік ООН надавала рекомендації щодо покращення кадастру, але українська сторона майже не змінювала цей документ, залишаючи неврахованими багато викидів та ігноруючи   ]]> прямі зауваження ООН ]]> . Після цієї критики Україна не може торгувати квотами до того часу, поки не виконає рекомендації ООН та не приведе кадастр до прийнятного вигляду.