«Виходь за мене!» — жуйки як мистецтво

Лондон — місто іноді занадто гротескної творчості. Наприклад, там мешкає Бен Вілсон (Ben Wilson), котрий залюбки влягається на бордюрах (якось він таким чином зупинив навіть пожежні автомобілі). Цей дивак — митець, який своїми витворами бореться за екологічно свідоме життя.

Для комунальних служб, котрі прибирають місто, це постійні неприємності; мільйони пішохідних доріжок у різних містах псують… жувальні гумки! Кілька років поспіль Бен Вілсон розробляв свою форму ставлення до цих негарних, найчастіше таких, які важко прибрати, наслідків необачності пішоходів. Цей чоловік перетворює їх на унікальні картини!

Клейке сміття в руках 45-річного художника перетворюється на мініатюрне полотно. Щойно він помічає розплескану жуйку, форму якої можна змінити, відразу дістає газовий пальник, нагріває жуйку, шліфує її та надає їй бажаного вигляду. Потім починається серйозна робота: художник розкладає свою пересувну студію та надає жуйці абсолютно іншого образу. Надзвичайно складні витвори з’являються у «жуйкового» митця  протягом дня.

Тим часом про дивакуватого художника пишуть в міжнародній пресі, про нього чули в багатьох країнах. «Якщо хтось хоче побачити певну модель, тоді я беру за свою роботу плату, але я ніколи не вимагаю грошей від дітей та безпритульних», — говорить Вілсон та доводить свої слова, показуючи записи замовлень. — «Звичайно ж, існують речі значно гірші, ніж викинута жуйка, але люди мають виявляти більше поваги  до свого оточення та брати на себе відповідальність за близьких і довкілля. Саме для цього я і розмальовую жуйки.»

Це надзвичайний активіст за охорону довкілля. Оскільки жодна ідея Бена Вілсона не видалася занадто дивакуватою чи недоречною, одного разу він зобразив пропозицію руки і серця перед житлом закоханої пари в Лондоні . Чи відповіла дівчина «Так!», йому, на жаль, дізнатися не вдалося.

]]>
]]>