Врятувати птаха, на якого ніхто не зважає

Перехожі, зазвичай, не звертають уваги на голубів, скромних вуличних мешканців. Однак випадок, що стався грудневого ранку на перетині 29-ї вулиці та 9-ї Авеню багатьох не залишив байдужими.

Оперна співачка Дженіфер Дадлі (44) звернула увагу на куток біля входу до центру розповсюдження пошти. На підлозі лежав зім'ятий рожевий рушник, забруднений пташиним послідом. Поруч були рокидані крихти хліба і саморобна годівничка .

“Вони, певно, його прогнали”, - припустила міс Дадлі, маючи на увазі місцевих охоронців.

А от іще один доказ: “Це має бути зеленим”, - додала вона, нахилившись над купкою темних випорожнень обабіч неї. “ Він точно хворий, але не при смерті ”.

Спускаючись вулицею, вона помітила решітку. “Він спустився цією дорогою, але не зупинився, бо зрозумів, що може застудитися”.

Вона повернула на розі вулиці й усміхнулась: схиливши голову на груди, хворий та подертий, голуб тремтів. Ліве крило мляво звисало .

Міс Дадлі витягла із сумочки пару рушників. Вона взяла голуба на руки й погладила його по голівці. Голуб не пручався, тож вона оглянула його, розкрила його дзьоб, щоб знайти ознаки зневоднення, помацала горло, щоб перевірити, чи немає там пухлин , і поклала постраждалого в пакунок, щоб віднести до центру реабілітації.

 Ночівлю для голуба за день до цього організувала людина, яка повідомила про птаха Нью-Йоркському центру з порятунку голубів (організації, до якої належить пані Дадлі). Місто фактично не надає жодних офіційних послуг для порятунку цих всюдисущих птахів (яких, до речі, вперше завезли сюди з Європи, щоб розводити на м'ясних). Тож рятувальники вирішили взяти ситуацію під власний контроль.

Члени цієї групи, однієї з небагатьох у місті, присвятили себе захисту голубів. Вони працюють з 2004 року через дошку оголошень у пошуковій системі “Yahoo”. Офіційно група налічує більше 400 членів, хоча серцем організації є десяток турботливих любителів голубів. Їх називають активістами, а інколи й диваками, які вбачають сенс життя у боротьбі за справу, на яку більшість людей не зважає взагалі.

На дошці постійно відбуваються дискусії щодо етичності евтаназії, також там можна знайти багато порад щодо утримання голубенят . Жителі Великого Яблука, які помічають скривдженого голуба, можуть повідомити про це он-лайн або зателефонувати на гарячу лінію групи, з якої їх переадресують до одного із засновників групи - Ала Стрейта. Разом зі своєю дружиною Гелою Клайн він також допомагає роботі групі порятунку “ Pigeon People ”. Інші повідомлення містер Стрейт отримує від таких груп, як New York City Audubon та “Піклування й контроль за тваринами Нью-Йорка”. За словами міс Дадлі, в середньому за місяць порятунок надається близько 20 птахам . Більше - навесні та влітку, коли з’являється “малеча”.

Не всі вважають таку місію вартою уваги. Проте порятунок однієї пораненої тварини може мати значний вплив на популяцію виду, що зникає. “ Якщо Ви врятуєте американського журавля зі зламаною ногою, це справді матиме значення, - каже колишній директор Корнельської орнітологічної лабораторії, д-р Чарльз Волкот, - однак голуби - не американські журавлі. Дуже мило, що хтось хоче опікуватися хворими тваринами міста, та як цинічний біолог, я вважаю, що загалом це не робить жодних помітних змін ”. Щодо  власне рятувальників він додає: “ Таким є їхній зв’язок із природою, тож це дуже похвально!”

Підібравши голуба, міс Дадлі пішла на зустріч із друзями. Цікаво, що вони не зауважили, що в її сумці є птах. “Такий спокійний, він має бути на сьомому небі”, - сказала вона, зазирнувши до пакунка.

Того вечора міс Дадлі відвідала Фонд диких птахів на перетині 87-ї вулиці та авеню Коламбус. Це єдине місце на Манхеттені, де лікують голубів . Клініка нині працює у приміщені Головної ветеринарної лікарні, поки не переїде до власної будівлі на протилежній вулиці.

До оглядової кімнати, де розташовано клітки з голубами, увійшла міс МакМехон, реабілітатор. Разом із колегою вони поклали врятованого голуба на операційний стіл. Той не пручався, коли лікарі розправляли йому крила й приклеювали їх до поверхні медичною стрічкою. Зробили рентген. З'ясувалося, що у голуба зламана ключиця.

Для іншого птаха, на ймення Шкіпер, якого міс Дадлі принесла з дому,  діагноз виявився загрозливішим. Рентген показав, що жовтуватий вузол на лівому крилі набряк і почав руйнувати кістку. Через інфекцію почала гноїтися нога . Слухаючи “вирок”, пані Дадлі притулилася до голівки Шкіпера. “Він такий боєць” , - сказала вона.  - Влетів до мене через вікно”. Лікарі запропонували евтаназію, та на щастя міс Дадлі, швидко відмовились від власної ідеї: міс МакМехон запропонувала лікування новими антибіотиками.

Тиждень потому врятований голуб відпочивав у сучасному центрі реабілітації птахів Фонду диких птахів, у відділі міс МакМехон. У вітальні було багато кліток з  голубами, що потерпали від отруєння свинцем і переломів різної тяжкості . Врятований голуб також був там. Біля нього на шматочку граніту, що слугував жердиною, поставили мисочку з вітамінізованою водою.

Кістляве голубеня, яке сиділо у клітці нижче, мало значно гірший вигляд. Аріні Хінцен, працівниці центру, доводилося час від часу проколювати голкою повітряний пузир на його шиї, щоб вивільнити повітря . “Без нас він, певно, загинув би” - каже вона.     

За два тижні голуб, врятований пані Дадлі, підлягатиме евтаназії, оскільки крило так і не вдолось вилікувати. Та надія ще була. Коли міс Хінцен потягнулася до його клітки, бідний птах напружився. Вона забрала руку. “Принаймні зараз він у безпеці, - сrазала вона. - Ось, що справді важливо”.

Щодо самої міс Дадлі, то народилася вона в Майні.   Вивчала театральне мистецтво в Університеті Нью-Йорка, захопилася оперою і нині є позаштатною солісткою мецо-сопрано оперної трупи. Окрім цього, вона має державну ліцензію рятувальника живої природи та вирощує кілька голубів удома.

На питання “чому саме голуби?” у неї власна відповідь. “ Ми часто бачимо, як голубів ігнорують або навіть лають. Якщо Ви можете уявити себе на їхньому місціі, Ви зрозумієте, яким є їхнє життя. Я по собі знаю, що значить бути проігнорованою. Ще гірше - оббріханою. Я думаю, багато з нас почувається так само, навіть якщо ми того не визнаємо ”.