Всі ми живемо на одному острові

Найменша нація в ООН – Республіка Науру - візьме на себе роль Голови Альянсу малих острівних держав (AOSIS) у часи, коли низько розташовані прибережні країни стоять перед лицем серйозної небезпеки. Особиста розповідь представниці Науру в ООН про її країну і тенденції змін клімату.

Фото:   Науру є одним із островів, якому найбільше загрожує підвищення рівня моря. 

Посол Марлен Мозес є постійним представником Республіки Науру в ООН та проживає в Нью-Йорку. Ось що вона розповіла, побувавши нещодавно на своїй Батьківщині.

"Минулого місяця я повернулась до Науру - найменшої країни-члена Організації Об'єднаних Націй та моєї домівки. Острів розташований в Тихому океані близько до екватора, приблизно на півдорозі між Гавайями та Австралією. Наш найближчий сусід – це острів Банабав 300 кілометрах на схід.   Це одне з найвіддаленіших місць у світі.

Я скористалась можливістю обговорити з моєю громадою деякі екологічні зміни, які відбуваються там. Це було дуже тривожне обговорення, оскільки море навколо нас стає все теплішим, посухи стали звичайним явищем, а берегова ерозія є настільки розвинена, що ніхто раніше такого і не бачив.

Фото: Марлен Мозес

Аналогічні тенденції відбуваються по всьому Тихому океані і вони мають серйозні наслідки для рибних запасів, адже ми повністю залежимо від їжі, наших запасів прісної води і від землі, на якій ми живемо . Вчені попереджали нас, що ситуація буде тільки гіршати, якщо не буде різко скороченовикиди парникових газів, відповідальних за глобальне потепління.

Таким чином, мій уряд повністю усвідомлює відповідальність, яка постає перед нами, коли Республіка Науру стане Головою Альянсу малих острівних держав (AOSIS) в кінці цього року.

AOSIS - це коаліція 43 островів і низинних прибережних країн зі всього світу, які стикаються з подібними проблемами сталого розвитку і охорони навколишнього природного середовища.   Найбільш актуальним  питанням, з яким ми стикаємося сьогодні, є зміна клімату.

Під керівництвом Гренади AOSIS послідовно закликає розвинені країни скоротити викиди до рівня, який дасть нашим народам   шанс на виживання . Це важливо не тільки тому, що нам не вистачає часу, щоб вжити відповідних заходів для попередження катастрофи, а й тому, що, відверто кажучи, існувала криза лідерства серед найбільших економік світу у вирішенні цієї проблеми і вони несуть основну відповідальність за її створення.

Наприклад, деяким країнам до цих пір не вдалося взяти на себе зобов'язання скоротити викиди, в той час як інші погрожують не продовжувати свої зобов'язання після 2012 року, коли закінчується перший період дії зобов'язань в області скорочення викидів в рамках Кіотського протоколу.

Це може здатися іронічним, що країни, які несуть найменшу відповідальність за зміну клімату і є найбільш вразливими до неї, залишаться забезпечувати стандарти боротьби проти зміни клімату. Проте історія охорони навколишнього природного середовища сповнена розповідями про людей, які протистояли корпораціям і країнам, що були набагато багатшими і могутнішими за них.. AOSIS приймав саме таку позицію, коли закликав до дій на основі того, що необхідно, а не на основі політичної доцільності. І це не зміниться, коли Науру стане головою в наступному році.

У той же час, міжнародне співтовариство має домогтися прогресу в наступних областях задля того, щоб ми всі уникнули кризи.

По-перше,   має бути другий період дії зобов'язань за Кіотським протоколом . Угода є найкращою наявною правовою базою для вирішення такої складної і комплексної глобальної проблеми, як зміна клімату.

По-друге,   цільові показники, встановлені для скорочення викидів парникових газів є далеко не достатніми , щоб пом'якшити найгірші наслідки зміни клімату. Насправді, нові дослідження показують, що танення полярних льодів відбуваються швидше, ніж очікувалося, а це може призвести до підвищення рівня моря більш ніж на метр, що в свою чергу приведе до небезпеки сильних повеней в таких містах як Нью-Йорк і Лондон і затоплення багатьох островів в нашому регіоні.

По-третє,   розвинені країни повинні встановити легко доступні джерела фінансування підтримки стабільності клімату раз і назавжди.   Угода, досягнута минулого року в Канкуні, включала зобов'язання по $ 100 млрд. на рік до 2020 року на допомогу країнам, що розвиваються, в розвитку програм адаптації до наслідків зміни клімату та перехід до вживання екологічно чистих джерел енергії. Це звучить як багато грошей, але це близько однієї третини доходів найбільшої нафтової компанії в світі за 2010 рік. За оцінками Світового банку це мінімальна сума, необхідна для країн, що розвиваються, для боротьби з посухами, повенями, підвищенням рівня моря та іншими наслідками зміни клімату. І до цих пір не ясно, як саме ці гроші будуть витрачені.

Наша здатність знайти вирішення проблеми зміни клімату буде залежати від нашого вибору та наших цінностей. Це також залежить від того, хто буде нашим пріоритетом: багаті чи бідні, безпечні чи уразливі, нинішнє покоління чи майбутні.

Ці рішення будуть визначати чи майбутнє побачить руйнівну боротьбу за ресурси, що залишились, чи все ж їх справедливий розподіл та неухильно зростаюче процвітання. Бо, врешті-решт, всі ми живемо на одному острові і як ми ставимося до нього й один до одного буде вирішувати долю людства!"