Як із клімату знімають вершки

Зацікавлені представники бізнесу Німеччини сумніваються в глобальному підвищенні температур або ж переконують, що процес глобального потепління зупинився. Однак, дебати про те, якою буде енергія майбутнього, мають вестися на основі наукових фактів. А факти ці свідчать про інше.

Ось вже три десятиліття середні глобальні температури продовжують рости – саме так, як ще в 70-х роках ХХ століття пророкували кліматологи провідних спеціалізованих видань   Nature   і   Science , що керувались даними про викиди СО ₂ . З фізичної точки зору, очікувати, що дана тенденція завершиться, не варто, на що вказують наступні дані вимірювань:

На графіку представлені дані п’яти вимірювань глобальної зміни температури в якості річних показників та лінійної тенденції за 30 років. Температурна різниця показана у відношенні до середнього значення за останні 30 років. (Середня крива демонструє це безпосередньо; криві, що знаходяться над нею, зміщені на  +0,2 та +0,4  відповідно задля кращої наочності; дві найнижчих криві зміщено на  -0,2 та -0,4 ). Якби даний графік представляв тенденцію об’єму продажів якогось великого німецького концерну наприклад, RWE, то невже його правління говорило б про спад за останні дванадцять років? І чи можна було б розмірковувати над тим, що дана тенденція до спаду закріпиться на тривалий час?   (© Інститут досліджень наслідків зміни клімату, м. Потсдам)

]]> ]]>

Тим не менш, на сайтах так званих "кліматичних скептиків" все частіше зустрічається теза про те, що глобальне потепління вже в минулому – як, наприклад, на сайті зацікавленої групи з дуже творчим ім’ям "Європейський інститут клімату та енергетики". Для багатьох зацікавлених представників бізнесу подібні тези є досить зручними.

Так, у своєму інтерв’ю виданню "Welt" від 27 травня менеджер концерну RWE   Фріц Фаренхольт (Fritz Vahrenholt)   повідомив, що "глобальне потепління ось уже 12 років як минуло і все більше науковців (окрім WGBU ]]> http://clima-test.ru/sites/all/modules/ckeditor/ckeditor/plugins/link/im... ]]> ); padding-left: 18px; background-position: 0% 50%; border: 1px solid #a9a9a9;"> [i]   та Інституту Потсдам) стають прихильниками думки, що попереду довга фаза охолодження клімату".

Керівник концерну RWE   Юрген Гроссманн (Jürgen Großmann)   поділився з виданням   ]]> FAZ ]]>   своїми роздумами про те, що також сумнівається в глобальному підвищенні температури.

То глобальне потепління в минулому? І на основі подібних тез жителям Німеччини пропонується зробити власний висновок?! Відтак ми представимо тут усі п’ять глобальних часових температурних ліній. На трьох із них використано дані вимірювань температур поверхні погодними станціями і кораблями.

Дві найкоротших лінії діаграми (оранжева та червона) базуються на доступних даних супутників, починаючи з 1979 року, що дозволяють виміряти температури в кількох кілометрах атмосфери. Усі дані оновлюються раз на місяць та доступні для кожного в Інтернеті, навіть в якості   ]]> безкоштовної програми ]]>   для iPhone.

За останні 30 років – прийняту в кліматології періодичність спостережень – усі п’ять кривих показують практично однакове підвищення температури: тенденцію 0,16- 0,18 ?С за десятиліття. Ця відповідність даних за всі періоди свідчить, зокрема, що зазначена тенденція не викривляється місцевими факторами впливу (такими як міські теплові острови), оскільки на дані супутника вони не впливають. (Для даних супутника цей недолік усувається шляхом корегування у відповідності з даними наземних погодних станцій). Дані підвищення температури повністю відповідають прогнозам кліматичних моделей, розроблених багато років тому.

Дані   N ASA   (Національного американського космічного агентства) та   NOAA   (Американського агентства океанографії та атмосфери) є найбільш наочними, що стосується глобальної температури поверхні землі. Згідно обох кривих, 2010, на ряду з 2005 роком, є найспекотнішим роком з початку ведення реєстрування даних в 19 столітті.

Дані Британського Центру Хедлі (Hadley Center) не стосуються Арктики, яка за останнє десятиліття особливо потерпала від потепління, та вказують на дещо менше потепління. На противагу цьому, обидві криві даних супутника не відображають температури поверхні, що найбільше нас цікавить. У трьох зазначених кривих 2010 рік знаходиться з невеличким відривом на другому місці.

Однак, облишимо дебати про плюси і мінуси кожного окремого методу вимірювання і поглянемо на середнє значення усіх п’яти кривих: 2010 рік - найспекотніший з початку ведення обліку температурних даних. Всесвітня метеорологічна організація, що знаходиться в Женеві і оперує усіма глобальними погодними даними, на основі даних про поверхневі температури також визначила 2010 рік найспекотнішим. За ним з невеличким відставанням слідують 2005 та 1998 роки.

Рекорд зі спеки 2010 року є тим більш помітним, оскільки з 2006 по 2010 роки сонце світило найслабше з початку вимірювання даних супутниками в 1970-х роках. Це ще раз переконливо свідчить про те, наскільки незначним є вплив коливання сонячної активності порівняно з впливом зростаючого обсягу викидів парникових газів.

Звичайно ж, констатуючи зміни температур, вчені керуються не окремими даними про екстремальні температурні показники, а відштовхуються від загальної тенденції. Для останніх дванадцяти років, які визначив   Фаренхольт   як такі, що свідчать про кінець глобального потепління, тенденція до потепління залишилась такою ж (0,16?С за десятиліття), як і за попередні 30 років.

Вочевидь,   Фаренхольт   мав на увазі не 12, а 13 останніх років, а саме з 1998 по 2010 роки. 1998 рік був особливим роком: жоден інший рік не виходить за рамки зазначеної вище тривалої тенденції, оскільки саме 1998 рік позначився найсильнішим проявом   Ель-Ніньо   в тропічній частині Тихого океану за останні десятиліття.

Ці природні коливання температури тимчасово підвищують глобальну температуру - та це ніяк не пов’язано з довгостроковою тенденцією, бо вже у 1999 році цей ефект був знівельовний. Починаючи аналіз саме з екстремального 1998 року, можна отримати бажані результати про ніби-то похолодання клімату - типова статистична погрішність, котру ще називають "зніманням вершків" (cherry picking).

Але навіть при такому хитрому виборі року для початку аналізу, помітна позитивна тенденція на всіх п’яти кривих, в залежності від набору даних 0,04 та 0,14? С, в середньому 0,08? С за декаду. Цифри ще більше розсипаються, бо розрахунок тенденції менш точний при коротких часових інтервалах - саме тому кліматологи зазвичай розглядають 30-річний період.

Отже припущення, що потепління зупинилося, не має підтвердження науковими даними. Вимірювання не показують нічого іншого, окрім постійної тенденції зростання з нашаруванням звичайних річних коливань.

Кілька років знаходяться над графіком тенденції - 2005 та 2010, а деякі нижче лінії - 2008. Між дослідниками кліматичних змін існує суперечка про екстремальні явища, такі як незвичайні торнадо та повінь на Міссісіпі цього року в США чи рекордні теплові хвилі в Росії минулого літа. Взаємозв'язок між цими явищами та потеплінням ще не цілком вивчений. Але сам по собі факт швидкого глобального потепління фахівцями сумніву не піддається.

Фаренхольт   на цьому не зупиняється та говорить про багаторічне похолодання, що нас очікує - посилаючись на "наукові голоси", яких він не називає. Мені не відомий жоден серйозний науковий результат дослідження, який би вказував на похолодання. Також я не можу уявити, що   Фаренхольт   особисто цьому вірить.

Тому хотів би запропонувати панові   Фаренхольту   парі. Минуле десятиліття (2000-2009) було найспекотнішим від початку вимірювань температури, і, можливо, навіть за останні 2000 років. Якщо наступне десятиліття (2010-2019) в глобальному розумінні виявиться холоднішим, тоді я віддам свою місячну зарплатню на загальнокорисну ціль на його вибір - та якщо воно буде теплішим, ніж минуле десятиліття, тоді він має віддати свою місячну зарплатню на суспільнокорисну ціль на мій вибір.

Переінакшення результатів вимірювань та заперечення глобального потепління ні до чого не призведе. Дебати щодо майбутнього нашої енергетики повинні - з урахуванням різноманітних інтересів та думок - вестися, ґрунтуючись на наукових фактах.

Автор - Штефан Рамшторф (Stefan Rahmstorf) - керівник відділу досліджень наслідків змін клімату в Інституті Потсдам та професор Університету   ]]> Потсдам ]]> . Він є членом Наукового Комітету Уряду Німеччини з питань глобальних змін довкілля (Wissenschaftlichen Beirats der Bundesregierung Globale Umweltveränderungen (WBGU). Окрім того, він є співавтором 4-ї доповіді про стан клімату (IPCC).

WGBU – науково-консультативна рада уряду Німеччини з питань глобальної зміни клімату