2015-й – доленосний рік у боротьбі зі зміною клімату

Протягом двох місяців 2015-го року (листопада та грудня) Франція організує саміт представників 195-ти країн, де буде обговорено та засвідчено печаткою світову угоду щодо кліматичних питань. Чи станеться 2015-го року історичний поворот у боротьбі з кліматичним потеплінням – найбільш широко задокументованим очевидним феноменом, що становить загрозу? Адже менш ніж за рік 195 країн мають обговорити й затвердити світову угоду в Парижі.

+4-5 ° С наприкінці століття?

«2015-й визначить, у яких умовах будуть жити наші онуки та їхні онуки, – попереджає Ганс Йоахім Шельнгубер (Hans Joachim Schellnhuber), керівник Потсдамського інституту, що спеціалізується на кліматичних питаннях. – На паризькому саміті майже 200 націй мають на меті переконати світ зменшити викиди шкідливих речовин , що дозволить обмежити потепління до 2 ° С порівняно з доіндустріальною ерою», – наголошує він. Франція як країна-організаторка головуватиме на переговорах. За словами французьких екологів, їхня країна візьме на себе історичну відповідальність. Дипломати вже докладають усіх зусиль, щоби перемовини були успішними. З огляду на те, що середня температура вже підвищилася на 0,8 ° С, кліматологи побоюються, що к ліматична система Землі буде перенавантаженою, якщо температура підвищиться бодай на 2 ° С.

Потепління. Якщо показники температури не зміняться, наприкінці століття матимемо +4-5 ° С – такою є чинна траєкторія. Така перспектива значить, що надзвичайні кліматичні події ставатимуться частіше, масштаби міграції збільшаться, а продовольча безпека буде під загрозою. Опісля сумнозвісного провалу в Копенгагені минуло шість років, і в грудні 2015-го світова спільнота остаточно має дійти консенсусу щодо змісту угоди. З 2020-го року майбутня угода повинна прийняти естафету в Кіотського протоколу, за яким лише заможні країни зобов’язувалися обмежувати викиди парникових газів.

Кліматичні рекорди 2013-2014 років

Конференції. Від 2009-го щороку конференція сторін намагалася підготувати текст майбутньої угоди, яка би зобов’язувала всі країни планети рівною мірою. Канкун, Дурбан, Доха, Варшава та геть нещодавно Ліма були майданчиком надзвичайно напружених переговорів, щоби195 країн дійшли згоди.

Кліматичний рух є викликом, тому що він стосується самóго осердя економіки – виробництва та споживання енергії. За словами економістів, можна значно зменшити викиди парникових газів, не погіршуючи економічного зростання, але треба радикально змінити інвестиції, щоби в надрах землі залишилось саме дві третини відомих запасів копалин.

© S.Ramis/G.Handyside gil/smm/dmk/abm / AFP

«Країни з найпотужнішою економікою є до того ж найбільшими забруднювачами»

Мета. Декілька підписів тішать надією, що від часів Копенгагену розклад сил змінився. У листопаді 2014-го Барак Обама оголосив, що людство має на меті зменшити викиди парникових газів до 2025-го року. Своєю чергою Китай , який наражається на кліматичну небезпеку та вже має великі проблеми через забруднення повітря, що було спровоковано добуванням вугілля, пообіцяв зменшити максимум своїх викидів до 2030-го року.

Читати також: ]]> Сполучені Штати Америки і Китай підписують угоди щодо кліматичних змін  ]]>

Того ж року Європейський союз має зменшити 40% своїх викидів проти 1990-го року. «Країни з найпотужнішою економікою є до того ж найбільшими забруднювачами», – наголошує Ганс Йоахім Шельнгубер (Hans Joachim Schellnhuber), нагадуючи про те, що дещиця країн має у своїх руках ключі від кліматичного майбутнього. П’ять найбільших країн-забруднювачів – Китай (27%), США (14%), Європейський союз (9,6%), Індія (5,8%), Росія (5%) – спричиняють більш ніж до 60% викидів. У перспективі паризької зустрічі 2015-й рік позначиться двома значущими подіями – оонівськими переговорами та доповідями країн щодо природоохоронного адаптування їхньої енергетичної політик и .

Угода, підписана в Лімі , надає значний обшир формі, якої можуть прибрати зобов’язання країн. Це стосується строків, секторів, технічної бази тощо. На думку Паскаля Канфена (Pascal Canfin), французького екс-міністра та експерта Світового інституту ресурсів (World resources institute, WRI), те, що відбувається за лаштунками переговорів, є таким же важливим, як і власне переговори (за приклад – листопадова угода між Китаєм та США щодо їхніх майбутніх зобов’язань). Проте основою колективних інтересів усе ж є оонівський процес. Перед тим, як приїхати до Парижа, делегації 195-ти країн у лютому відвідають Женеву, а відтак Бонн.

Читати також: Боннська конвенція взяла під охорону нових тварин  

Багато питань не вирішено: чи матиме угода силу закону? Як знайти за рік 100 мільярдів доларів, щоби асигнувати їх 2020-го на допомогу країнам Півдня в боротьбі з потеплінням? Зрештою, як неупереджено розподілити обов’язки між заможними країнами і країнами, що тільки розвиваються? За словами Еліота Диринжера (Elliot Diringer), представника Центру кліматичних і енергетичних рішень (Center for climate and energy solutions, C2ES), спроба знайти баланс між промислово розвиненими країнами та тими, що тільки ступили на шлях розвитку, безумовно, завдасть клопоту наступного року в Парижі.