Дезактиваційні роботи на сільськогосподарських угіддях – своїми силами

Аварія на АЕС Фукусіма Дайічі у березні 2011 року призвела до радіоактивного забруднення навколишніх районів. З того часу пройшло 3 роки, однак зусилля японської влади з очистки постраждалих районів поки відстають від планів. Фермери у префектурі Фукусіма розпочали спільну роботу із вченими для розробки шляхів дезактивації сільськогосподарських угідь.

Селище Іітате розкинулось посеред зелених пагорбів та лісів на північному сході префектури Фукусіма. Зараз тут проводять досліди з дезактивації деяких рисових полів . Ці роботи очолює Норіо Канно, фермер із сім’ї, котра впродовж поколінь займалась землеробством у цих районах. Канно працює разом з рядом вчених-волонтерів для вироблення шляхів усунення радіоактивних матеріалів із сільськогосподарських угідь.

Ось його слова про те, що стало поштовхом до початку цього проекту: «Влада застосовує різні засоби для очистки землі, виходячи з власних міркувань. Але я вважаю, що самі люди, постраждалі від цього лиха, теж можуть вжити якихось заходів. Як один із них, я роблю усе, що в моїх силах».

Читати також: Ядерна криза в Японії і розвиток відновлюваної енергетики 

Селище Іітате простягається на відстані 30–45 кілометрів на північний захід від АЕС Фукусіма Дайічі. Напрям вітру став однією з причин випадання на цій території великої кількості радіоактивних опадів . Через місяць після аварії селище було відділене до зони запланованої евакуації, його мешканців попросили виїхати до іншого місця упродовж місяця. Усі мешканці, а їх налічувалось близько 6 тисяч, евакуювались. Одним із них був Канно, йому довелось покинути свою землю: «Іітате обдарована природою, бо вона оточена гірськими лісами. Для мене неможливість обробляти землю і пожинати плоди своїх зусиль майже рівноцінна позбавленню життя».

Мешканцям Іітате у деяких її територіях дозволяють повертатись до селища на короткий термін, щоб, наприклад, навести лад на своїй землі. Через 3 місяці після аварії на АЕС, Канно і гурт вчених-волонтерів почали вживати заходів, зокрема, відслідковувати рівень радіації і вивчати шляхи дезактивації землі.

Під час цієї роботи Канно познайомився з Масару Мідзобучі, професором Токійського університету. За роки праці професор Мідзобучі провів численні досліди в області фізики ґрунту — науки, що займається вивченням поведінки разноманітних матеріалів в землі. Найбільша проблема, що виникла у ході аварії – забруднення землі радіоактивним цезієм .

Під час аварії відбувся викид великої кількості цієї речовини, котра буде продовжувати впродовж тривалого часу випромінювати радіацію. Цезій добре поглинає глина в ґрунті. Професор Мідзобучі сказав Канно і його колегам, що більшу частину цезію можливо усунути, якщо прибрати забруднену глину: «Очищення ґрунту можливе, якщо зняти шар глини, де накопився цезій. Ця новина дуже втішила фермерів і з того часу ми продовжуємо разом працювати».

Існує декілька способів усунення радіоактивних матеріалів з ґрунту . В Іітате влада вибрала той, що передбачає зняття верхнього шару ґрунту на певну глибину і заміну його новим шаром землі . Водночас верхній шар на рисових полях містить багато поживних речовин . Якщо його зняти, фермери втратять родючу землю, на культивування якої пішло стільки років . Проконсультувавшись з професором Мідзобучі, Канно та його колеги вирішили піти іншим шляхом і очистити ґрунт без необхідності знімати верхній шар .

Ґрунт складається з ряду матеріалів і містить серед них невеликі шматочки гальки, дрібний пісок та крихітні часточки глини. Канно та його колеги хотіли прибрати тільки глину, що увібрала цезій. Вони вигадали новий вид обробки землі, котрий оснований на затопленні рисових полів, перевертанні глини і подальшому дренажі води з часточками глини в інше місце . Важчий крупний пісок та інші матеріали осідають першими, а легші дрібні часточки глини залишаються розчиненими у воді.

Якщо на цьому етапі, до того як глина осяде, провести дренаж води в інше місце, то вона понесе з собою глину, а разом з нею – цезій. Відомо, що більша частина цієї речовини зберігається завглибшки до 5 саниметрів від поверхні землі, але трактор та інша техніка переверне землю на 15 сантиметрів, що призведе лише до подальшого поширення забруднення . І тоді Канно вигадав новий підхід — він вирішив використовувати старі інструменти для просапування землі, які називають «тагурума» . Цей інструмент використовують вручну і він має два довгих стержні, що виходять від ручок, котрі на кінцях оснащені декількома рядами загнутих зубців, які перевертаються. Ці зубці тягнуться полем та перевертають землю, а з нею – бур’яни із неглибоким корінням. Цей застарілий ручний інструмент сьогодні практично не використовують, але Канно зберіг декілька таких тагурума у своєму господарстві. І ось він вирішив з їх допомогою перевернути верхній шар ґрунту, щоб змішати його з водою.

Канно та його колеги випробували цей інструмент на рисовому полі в Іітате у квітні 2012 року. Поле затопили водою і потім за допомогою інструментів для просапування, якими керували вручну, перевернули шар ґрунту з водою. Згодом цю воду з глиною спустили до канави межею поля, а після цього процес повторили декілька разів, а потім виміряли рівень цезію. З’ясувалось, що за допомогою цього методу вдалось усунути приблизно 80 % цезію. Після цього, як експеримент, оброблене поле засіяли рисом . Цей рис зібрали у жовтні 2012 року. Рівень радіоактивного цезію в ньому виявився у межах норми , встановленої японською владою у квітні 2012 року. Професор Мідзобучі твердить, що ефективна дезактивація земельних угідь потребує, щоб фермери, вчені та усі зацікавлені особи докладали спільних зусиль на місцях: «Ми можемо зрозуміти сутність проблеми тільки на місці, тому важливо разом провести огляд забрудненої ділянки і разом працювати на ній. Спеціалісти з різних областей повинні оглянути одну й ту саму ділянку і обговорити необхідні заходи».

Читати також: На місці АЕС буде великий вітропарк

У вересні 2012 року влада, зрештою, почала масштабні роботи з дезактивації в Іітате. Спочатку чиновники сподівались усе закінчити в кінці березня цього року, але пізніше оголосила про перенесення. У рамках нового плану націлені закінчити роботи до березня 2017 року, тобто на 3 роки пізніше, аніж сподівались. Водночас у цьому випадку житлові райони мають пріоритет, бо усім мешканцям потрібно дати можливість повернутись до своїх осель.

Сільськогосподарська земля, що не розташована поблизу житлових районів, буде очищатись в останню чергу у рамках цього плану. Канно має наміри провести цілий ряд дослідів, щоб знайти ефективний спосіб очищення землі. Результати його робіт будуть представлені місцевим та іншим зацікавленим особам, щоб охочі могли розпочати обробку землі у своїх районах: «Фермерам доводиться змиритись з умовами на ділянці землі, щоб отримати те, що закладене там природою. М ені здається, що з самого початку не можна виявляти пасивне ставлення, не можна думати, що якщо одна ділянка стала непридатною, то можна просто перейти на іншу. Я очікую чимало труднощів на нашому шляху, але буду продовжувати працювати, з вірою в те, що це можливо ».