Трубопроводи, вугільні термінали та кліматичний безлад: чи такого майбутнього ми бажаємо?
Експерти Стокгольмського інституту довкілля стверджують, що соціальні наслідки використання викопного палива є недооціненими. Світовий попит на енергію продовжує зростати, і незважаючи на швидке розповсюдження поновлюваних технологій, органічні види палива все ще домінують на ринку.
Хоч всі світові лідери висловлюють чітке занепокоєння щодо зміни клімату, проте і великі, і малі держави та міжнародні корпорації продовжують вкладати трильйони доларів у виробництво та торгівлю викопним паливом : розширюються вугільні шахти, виникають нові вугільно- та газоекспортні термінали, спеціалізовані об'єкти з видобутку нафти з нафтового піску та з екстракції важкої нафти. Всі ці інвестиції збільшать доступні світові запаси викопного палива і його споживання, а також призведуть до викидів парникових газів. Та на скільки? Чи хтось веде підрахунки?
Маючи на меті забезпечення вчасного та науководостовірного аналізу, який би сприяв розумінню політиками та суспільством цих складних питань, минулого літа було розпочато перевірку соціальних та природоохоронних наслідків капіталовкладень у найбільші об'єкти паливної інфраструктури у світі .
Для цього необходно було враховати багато аспектів: інтенсивність глобальної зміни клімату, шлях і напрямок розвитку багатьох країн світу та майбутнє фінансових систем, адже всі вони глибоко зацікавлені в енергетичних ресурсах, які ми не можемо собі дозволити спалювати.
Загальну картину розгледіти просто, та рішення щодо капіталовкладень у паливну енергетику зазвичай не приймають на глобальному рівні . Їх приймають в окремих країнах та регіонах, часто-густо у контексті обіцянок великомасштабного розвитку, робочих місць та економічних перетворень . Через брак кращих альтернатив відповісти “ні” на це досить важко.
Більше робочих місць — за яку ціну?
Саме у цьому зв'язку дуже важливою є полеміка щодо запропонованого подовження трубопроводу Keystone XL , який має з'єднати канадські нафтоносні піски з переробними комплексами та портами Мексиканської затоки. Так, цей проект створить нові робочі місця, авжеж, він стане перевагою економіки провінції Альберти, та за неприйнятну ціну, ̶ стверджують багато природоохоронних груп. Президент США Барак Обама погодився, що саме вплив цього трубопроводу на клімат має бути вирішальним. Він також відмітив, що затвердить його, якщо той “не призведе до значного загострення проблеми вуглецевого забруднення”. Така відповідь викликає дискусії.
Читати також: Покер з високими ставками: на кону – наш клімат
Проект аналізу, який замовив Держдепартамент США, стверджує, що трубопровід призведе до незначних змін у загальносвітових викидах парникових газів. Натомість інші наголошують, що не були враховані усі викиди, які виникнуть від транспортування нафти цим трубопроводом: при повному завантаженні у 830 тис. барелів на день (1 барель = 119,24 л) вони становитимуть 181 мільйона тон в еквіваленті двоокису вуглецю на рік. Дехто вказує на високу ресурсоємність екстракції нафти з нафтового піску та стверджує, що, якщо канадським нафтовим піском замінять менш ресурсоємні нафтові родовища, то тільки це підвищить рівень викидів на 19-25 мільйонів тон СО2 на рік.
Глобальні перспективи
Ключове питання, що лежить в основі різних оцінок, є те, як трубопровід Keystone XL впливатиме на кількість канадського виробництва нафтових пісків, які можуть вийти на ринок, та чи зможе ця нафта витіснити поставки, які існуть, чи доповнить їх. Враховуючи багато факторів, такі запитання є спекулятивними. Є думка, що, якщо трубопровід не буде споруджено, нафту можна буде транспортувати залізницею та іншими транспортними засобами. Проте очікуване виробництво на базі нафтових пісків (4,5 млн барелів на день) є значно більшим, ніж кількість, на яку розрахований цей трубопровід, тому залізницю можна буде використовувати у будь-якому випадку.
Прихильники трубопроводу наголошують, що він, безсумнівно, значно збільшить виробництво. Але що саме трапиться, якщо Keystone XL дійсно збільшить світове постачання нафти? Згідно з аналізом Петера Еріксона, провідного науковця Американського центру при Стокгольмському університеті довкілля (СУД), Сіеттл, та Мерайона Девіса, менеджера з комунікацій Американського центру при СУД та проекту зі зменшення кліматичних ризиків, трубопровід може значно більше вплинути на зростання парникових викидів, ніж ресурсоємність виробництва як така.
Майбутні шляхи розвитку подій
Задля урахування всього діапазону можливостей Еріксон та Девіс розглянули три варіанти розвитку подій за умови, що цей проект не буде узгоджено:
- той самий об'єм нафти — 100% потужності нафтопроводу — все-таки досягне ринку завдяки альтернативним засобам транспортування;
- до ринку дійде тільки половина цього об'єму;
- ця нафта взагалі не потрапить на ринок.
Як з'ясувалося, за першим сценарієм коливання світових нафтових цін залишатиметься незначним — в рамках 1 %, та помітно зміниться світовий попит на нафту — використання нафти виросте на 510 тис. барелів на день, що становить 62% потужності трубопроводу. Таке збільшення попиту підвищить парникові викиди на 100 млн. т СО2 на рік протягом майже всього 50-річного терміну експлуатації трубопроводу. Якщо ж на ринок вийде лише половина цієї нафти, її вплив сягне приблизно половини від вищенаведених підрахунків.
У перспективі 100 млн. т двоокису вуглецю на рік дорівнюватиме приблизно 1-2% поточних викидів у США та 10% від рівня викидів, якого уряд США заявив про намір досягти до 2020 року, коли викиди мають бути на 17% нижчими від рівня 2005 року. Ці викиди також залишатимуться більшими за рівень 2020 року, якого мають за мету досягти деякі федеральні програми зі зменшення впливу на клімат, такі як: стандарти технічних характеристик промислових бойлерів, цементних печей та нафтопереробних заводів, розроблених Агенцією США з природоохорони.
Важко передбачити, який з трьох варіантів є найбільш правдоподібним, та, якщо навіть проста модель пропозиції та попиту демонструє такі очевидні результати, ці питання дійсно потребують більшої уваги та більш прозорого розгляду в аналітичному документі Держдепартаменту. Також потрібно пам'ятати, що трубопровід Keystone XL, — тільки один з багатьох інфраструктурних проектів з переробки органічного пального, який розглядається, або перебуває у стадії розробки по всьому світу.
Природоохоронці зробили цей трубопровід об'єктом гарячих дискусій, та все ще залишається багато інших, менш відомих проектів, вплив яких на навколишнє середовище може бути не менш важливим .
Джерело:
