Як воно там: пересічна реальність та амбітні плани Туреччини
На питання, чи може Туреччина перейти на споживання 100% поновлюваних джерел енергії до 2020 року – Інститут глобальної енергетичної мережі GENI (
Ірина Стрельникова, волонтерка КІ, яка часто відвідує одне з найбільших міст Туреччини – Стамбул, розповість нашим читачам, чи рухається турецька держава у напрямку незалежності від викопного палива майбутнього, а також про екологічні особливості Турецької Республіки.
- Ірино, чим тобі запам’ятався твій перший візит до Туреччини?
- Перше, що мене вразило після виходу з аеропорту – це велика кількість дівчат у хустках, жінок, цілком закутаних у чорний одяг. До цього не можу звикнути й досі. Між іншим, такий радикалізм в одязі у Туреччині вже давно необов’язкий, тож незвично.
А ще мене вразили турецькі ціни – багато товарів і послуг удвічі-утричі (а інколи і в 15 разів) дорожчі за аналогічні в Україні.
- Чи були якісь цікаві відкриття?
- Так! Серед них – вуличні автомати для збору пластикових пляшок у Стамбулі. Якщо кинути туди пляшку, автомат насипає у годівничку сухий корм для тварин-безхатьків. Більше того, ці автомати живляться від сонячних батарей.
Ще є скриньки, куди можна покласти невикористаний хліб – також для безпритульних тварин (на фото).
- А ти сама «випробовувала» ці апарати?
- Автомат з пляшками ще ні, на жаль, їх поки небагато. А скриньки для хліба є в тому районі, де я мешкаю, ними я користуюся.
- У Туреччини проблема з безпритульними тваринами?
- Можу сказати, що безпритульних тварин багато, особливо котів. Люди їх підгодовують, місцева влада ставить для них будиночки. А біля технологічного музею навіть знак обмеження швидкості встановили (на фото), щоб водії зважали на котів, які живуть на території.
Собак набагато менше, але ті, яких я бачила, стерилізовані, мають ярлички на вухах та вгодовані, наче поросята. Цим питанням займаються муніципалітет у кожному районі та волонтери.
- А крім кампаній по захисту тварин, проводяться які-небудь екологічні акції?
- Буває. Наприклад, на останніх парламентських виборах політичні партії погодилися використовувати тільки екологічно нешкідливі агітаційні матеріали і тільки на обмежених територіях. Дуже активно виступає «Ґрінпіс Туреччина» : нещодавно протестували проти будівництва атомної електростанції.
- Чи можна сказати, що Туреччина – екологічно свідома країна?
- Ентузіазм не так щоб дуже великий, проте все частіше зустрічаються сонячні батареї в селах. Хоча це, ймовірно, мотивується економією – вони дешевші, ніж лінії електропередач.
- Звідси і наступне питання: яку тенденцію можна спостерігати у розвитку альтернативної енергії?
- Впровадження альтернативних джерел дійсно є, але процес відбувається дуже повільно. Є вітрові електростанції, уряд планує збільшити їх потужність у 20 разів до 2020 року. Також є 172 гідроелектростанції, але деякі з них завдали значної шкоди прилеглим територіям. Одна з таких – Різе-Узундере ГЕС у долині Сеноз, провінція Різе. Річку скерували у трубопровід, тому територія навколо почала висихати.
Географічне розташування Туреччини сприяє використанню сонячної енергії. Якщо вкрити 0,5% їхньої території сонячними панелями, то цієї електрики вистачить на всю країну. Сонячні панелі найчастіше знаходять застосування на південному узбережжі. У курортних містах на житлових будинках ставлять сонячні батареї та ємності, у яких вода нагрівається на сонці. У 2011 році їх загальна потужність становила 10 гігаватт, що є досить високим показником у світі.
- А влада якось популяризує альтернативну енергію?
- Уряд робить кроки в цьому напрямку, але субсидії на цю діяльність у Туреччині є меншими, ніж у Європі, тому менше інвесторів бажають вкладати гроші у такі проекти. Уряд зобов’язується купувати електрику з альтернативних джерел, але популяризації чи реклами зеленої енергії я не помітила. Іноді люди навіть протестують проти неї, оскільки деякі ГЕС забирають усю воду з малих річок у трубопроводи, нічого не залишаючи фермерам.
- На твою думку, чому б турки могли повчити українців, а українці – турків?
Українцям у турків слід повчитися прибиранню вулиць та будівництву доріг. Щотижня вулиці миються спеціальною технікою, і щодня вивозять сміття, що у моєму українському райцентрі рідкість.
Що стосується українського досвіду, то турецьким супермаркетам слід брати гроші за пластикові пакети, хоча б за великі, як це робиться у нас . Якщо пакети будуть платними, то люди менше братимуть їх, а отже, менше викидатимуть. Хоча останнім часом на пакетах багатьох брендів та торгових мереж з’явився надпис «Пакет 100% розкладається у природі», та все ж на це потрібен час.
Також Туреччині було б добре збільшити кількість контейнерів для сортування сміття (хоча б пластику і паперу). Нещодавно тут з’явилися контейнери для кольорового та прозорого скла, тож прогрес помітний. А ще заборонити ГМО – у Туреччині такі продукти дозволені.
- Як турецькою буде КліматІнфо?
- Щось на зразок Şartlar bilgi :)
Фото з архіву Ірини Стрельникової
Читати інші матеріали з серії: