Дилема геоінженерії: бути експериментам чи не бути?

У травні група британських вчених несподівано скасувала дослід, який планувала протягом майже двох років. Експеримент над стратосферними частинками для інженерії клімату ( англ. The Stratospheric Particle Experiment for Climate Engineering) був спрямований на тестування способів введення найдрібніших частинок діоксиду сірки у верхні шари атмосфери; кінцевою метою цього дослідження є фільтрація сонячного світла для охолодження Землі в умовах глобального потепління .

Головною причиною для скасування експерименту стала потенційна дискусія щодо залучення деяких технологій. Утім, за словами провідного дослідника проекту Метью Уотсона ( англ. Matthew Watson) з університету Брістоля, друга причина полягала у відсутності міжнародної угоди стосовно обставин, за яких мають відбуватися експерименти такого характеру. А в цьому випадку продовжувати роботу є рішенням передчасним.

Читайте також Суперечлива зброя проти кліматичного колапсу

Насправді вся галузь геоінженерії – це набір технологій, спрямований на спроби боротьби зі зростанням температури шляхом штучного охолодження планети , що поміж іншим, є досить спірним. Особливо це стосується так званого управління сонячним випромінюванням ( англ. solar radiation management) – сонцезахисної техніки, про яку йде мова у виступах багатьох учених (також відома як «Варіант Пінатубо» ( англ. Pinatubo Option), коли після вибуху вулкана Пінатубо у 1991 році вивергнуті частинки природного діоксиду сірки дещо знизили глобальну температуру протягом місяців).

Читати докладніше Відкрито молекулу, що може нейтралізувати парникові гази

Один із аргументів проти геоінженерії полягає у тому, що ця галузь нічого не робить для вирішення проблеми викидів парникових газів , які передусім і викликають потепління; а існування такого плану Б висмокче усю енергію із зусиль, докладених до контролю цих викидів. Існує також закон непередбачених наслідків, за яким ідеї з найкращими намірами зрідка можуть приводити до неприємних результатів .

Потенційні проблеми настільки масштабні, що вчені зустрілися в 2010 році, щоб обговорити рекомендаційні директиви для геоінженерних експериментів, в той час як політики закликали ООН видати нормативні акти.

Геоінженерні експерти, не уклавши міжнародну угоду, розділилися в поглядах стосовно того, як діяти. Неможливо зрозуміти, як сама галузь геоінженерії розгорнеться без свого роду польових досліджень, але навіть у питанні, чи експерименти повинні мати місце, вчені розходяться в позиціях.

Наприклад, Алан Робок ( англ. Alan Robock) з Ратгерського університету вважає, що польові дослідження без належних  регулювань є поганою ідеєю. « Геоінженерні дослідження, здійснювані поза установою […], – пише Алан у статті 2012 року, – […] неетичні, оскільки не підлягають контролю, що захищає суспільство від потенційної екологічної небезпеки ».

За його словами, єдині дослідження, що мають відбуватися – це електронні комп'ютерні моделі: щось на зразок того, над чим працює Робок у власному проекті Геоінженерного зіставлення моделей ( англ. Geoengineering Model Intercomparison Project). Цей проект розігрує ситуації, за якими геоінженерія діятиме за різних моделювань клімату. Одним з вірогідних наслідків кліматичної моделі є те, що затінення Сонця може підірвати глобальний розподіл опадів. Іншим – частинки в стратосфері можуть призвести до втрати озону.

Читайте також Озонова діра: суперечливі новини

Однак інші вчені стверджують, що моделювання може забезпечити лише великою кількістю інформації. Девід Кіт ( англ. David Keith) з Гарвардського університету вважає, що дослідження не працюватимуть, доки прибічники пред’являють претензії, і не нестимуть шкоди, доки їхні опоненти боятимуться наслідків. «Проведення кількох відповідальних експериментів допоможе прояснити стан речей», – зазначив вчений.

Зараз він зі своїм колегою Джимом Андерсоном ( англ. Jim Anderson) починає планувати одне з таких досліджень. Воно покликане слідкувати не за наслідками сонячного затемнення самих частинок, а за сукупним впливом природного діоксиду сірки на стратосферний озон – потенційну небезпеку, що з’явилася лише нещодавно. Крім цього, будуть перевірені методи, які можуть бути використані для передачі діоксиду сірки безпосередньо в атмосферу.

Кіт стверджує, що він і його колеги не підуть на експеримент без «нагляду»: «Згідно з деякими звітами передбачається, що ми отримаємо фінансування від Білла Гейтса, але якщо ми рухатимемось далі, то цей проект головним чином фінансуватиметься державою». Він також переконаний, що це гарантує відповідальність проекту.

А поки вчені та науковці сперечаються, бути чи не бути геоінженерним дослідженням, нам залишається сподіватися, що людство трохи зупиниться на шляху до самоприречення.