Мінімум морського льоду в Арктиці: результати цього року

Після незвично прохолодного літа в північних широтах 13 вересня арктичний морський лід, схоже, досягнув свого щорічного мінімуму, як повідомляє Національний центр даних із дослідження снігу та льоду (NSIDC) Колорадського університету в Боулдері (США). Аналіз супутникових даних, проведений NSIDC та НАСА, показав, що площа поширення морського льоду зменшилася до 5,10 млн. км2.

Цього року такий показник значно вищий, ніж рекордно низький мінімум 2012 року. У вересні минулого року площа поширення морського льоду в Арктиці дорівнювала 3,41 млн. км2 – найменший показник за всю історію супутникових спостережень. Це приблизно вдвічі менше середнього мінімуму 1981-2010 років.

Ч итайте також: Наслідки танення льоду зі швидкістю 190 млн тонн на день

«Я очікував, що цього ситуація буде кращою, ніж минулого, – говорить гляціолог Уолт Мейер (Walt Meier) із Центру космічних польотів НАСА ім. Р. Годдара. – За всю супутникову еру ще ніколи два рекордних мінімуми не реєстрували два роки поспіль ».

«Льодова шапка» Північного Льодовитого океану сезонно зменшується і збільшується: розтає влітку і знову намерзає довгою арктичною зимою. Цього року прохолодна погода весною і влітку сприяла тому, що сезон танення почався пізніше і льоду розтало порівняно небагато.

На фото: морський лід Арктики 12 вересня 2013 року, за день до того, як, за оцінкою NSIDC, він досягнув річного мінімуму. Жовта лінія показує 30-річний середній мінімум.

«Тенденція, яка пов’язана зі зменшенням морського льоду, призводить до утворення області високого тиску в центрі Арктики, у зв’язку з чим лід стискається в одному місці, а небо стає ясним, що сприяє подальшому розтаванню, – пояснює спеціаліст у сфері наук про атмосферу Річард Каллатер (Richard Cullather) із Центру Годдара і Міждисциплінарного центру з вивчення системи Землі Мерілендського університету в Коледж-Парку (США). – Цього року був низький тиск, тому хмарність і вітри, пов’язані із циклонами, збільшили площу льоду».

Морський льодовий покрив Арктики, що залишився, значно тонший, за середній багато років тому . Супутникові знімки, вимірювання гідролокатором і дані, які зібрав проект НАСА Operation Ice Bridge (аерозйомка полярних льодів), вказують на те, що морський лід Арктики став на 50% тоншим , ніж в попередні десятиріччя: у 1980 р. середня товщина дорівнювала 3,8 м, а в останні роки – 1,9 м. Це пов’язано з втратою старішого й товстішого льоду, який замінює сезонний тонкий.

На фото: торосистий лід на північному сході від Новосибірських островів, сфотографований інструментом MODIS американського супутника Terra 13 вересня 2013 року.

Тороси – нагромадження уламків льоду в крижаному покриві морів, річок, озер. Утворюються в результаті бічного тиску крижин одна на одну, а також на береги і мілководні ділянки дна.

Читайте також: Стрімке танення арктичних льодовиків та сувора зима в Європі — де зв’язок?

Більшу частину Північного Льодовитого океану раніше вкривав багаторічний лід, тобто такий, який перебув принаймні два літа і був завтовшки 3-4 м. Площа такого льоду зменшується ще швидше, ніж територія з «молодим» льодом, і зараз він розміщується невеликою смугою вздовж північного узбережжя Гренландії. В іншій частині Північного Льодовитого океану переважає річний лід, тобто той, що сформувався торішньої зими, завтовшки 1-2 м.

«Зараз л ід поводить себе зовсім по-іншому: він тонший, має більше тріщин, і йому, відповідно, легше повністю розтанути, – пояснює Уолт Мейер. – Цього року порівняно низька температура врятувала лід. Тим не менше те, що розтануло стільки льоду, свідчить про значні зміни в поведінці льодового покриву. Якби така погода була 20 років тому, цього року площа морського льоду перевищила б норму».