Світовий океан потерпає від задухи

Світовий океан нагрівається: це добре відомо, як і те, що його кислотність підвищується. Але це не все: він ще й задихається. За даними останнього «медичного огляду», до кінця сторіччя океан може втратити до 7% свого кисню.

Каскад хімічних і біологічних змін через 50-100 років може знищити коралові рифи, морські екосистеми впадуть під натиском медуз і отруйного цвітіння водоростей. Такими є результати дослідження, проведеного Міжнародною програмою з вивчення океану (IPSO). «Самопочуття океанів погіршується набагато швидше, ніж ми думали, й організми стикаються з нестерпним і непередбачуваним еволюційним тиском», – підкреслює Алекс Роджерс (Alex Rogers) з Оксфордського університету (Великобританія), науковий директор IPSO.

Читайте також: Морські тварини задихаються через зміни клімату

Роджерс виділяє « смертельно небезпечне тріо » пов'язаних між собою глобальних загроз. По-перше, це потепління : поверхня морів нагрівається майже з тією ж швидкістю, що і атмосфера. По-друге, це підкислення – результат того, що вода поглинає з повітря більше CO2, ніж раніше. Третій вершник апокаліпсису – втрата кисню .

Підкислення – дуже страшне явище. Наприклад, минулого року було показано, що через нього розчиняються раковини морських равликів Південного океану. Але, за словами Джона Спайсера (John Spicer) з Плімутського університету (Великобританія), низький вміст кисню є гіршим за підкислення, принаймні в лабораторних умовах.

Океани втрачають кисень частково через те, що більш тепла вода містить його менше, почасти у зв'язку з тим, що потепління особливо відчутне на поверхні морів – і цей верхній шар, стаючи більш плавучим, менше змішується з нижніми холодними шарами. У глибокій воді кисню все менше, і життя на дні просто задихається .

Втім, поблизу деяких берегів ці глибокі, позбавлені кисню води можуть знову повернутися на поверхню завдяки висхідним течіям, зазначає пан Роджерс. У результаті, мілководне життя теж загине. Така ситуація спостерігається, на думку вчених, біля берегів Північної Америки, де проходить Каліфорнійська течія. До 2000 року ознак гіпоксії там не було, а в останнє десятиліття морське життя стало вимирати в цьому районі стрімкими темпами.

Крім того, помічено зникнення з тропічних океанів великої риби – наприклад, з сімейства марлінових, – яка має швидкий обмін речовин і потребує для його підтримки великої кількості кисню. Це теж пов'язано зі зниженням рівня кисню у воді.

Моделі Ральфа Кілінга (Ralph Keeling) з Інституту океанографії ім. Скріпса (США) показують, що в цьому столітті океани втратять 1-7% свого кисню. «Низький рівень кисню в історії планети корелює з періодами масового вимирання, і ми спостерігаємо повернення тих часів», – каже пан Роджерс.

Читайте також: Підвищення кислотності океану — загроза для молюсків та людей

Деякі океанографи вважають, що підстав для паніки немає. «Говорити про те, що впродовж кількох років стан справ різко погіршився, не варто», – упевнений Каллум Робертс (Callum Roberts) з Йоркського університету (Великобританія). Але він погоджується з тим, що згадане тріо справді існує і до нього слід поставитися з усією серйозністю: «Морські пустелі ростуть. Біологічна продуктивність океану під загрозою, що в найближчі десятиліття відіб'ється на рибальстві, якщо ми не скоротимо викиди CO2».