Україна недооцінена: про екотуризм, кліматичний форум та екологічну грамотність у розмові з Ольгою Лаврик

З нагоди наближення форуму «Кліматічна освіта» нам вдалося поговорити з головою громадської організації «Світ освіт» та інженером-екологом Ольгою Лаврик. Ольга поділилася власним баченням стану екологічної освіти в Україні та розповіла про досягнення країни за минулі роки.

– Доброго дня, Ольго. З нагоди наближення форуму скажіть будь ласка, якою є основна його мета?

– Ми назвали його кліматична освіта. Це було перше подібне українське формулювання, тому що є схожий англомовний напрямок (Climate Education) і ми вирішили просувати його в Україні. Мета цього форуму – посилити взаємодію між учнями, вчителями і представниками громадських організацій . Тобто створити такий майданчик, на якому вони можуть один з одним поспілкуватися і, можливо, у майбутньому більш тісно співпрацювати і реалізовувати екологічні проекти. Цьогорічний форум фокусується на співпраці з молоддю. Є в Україні приклади реалізації проектів саме дітьми . Вони самі ініціювали екологічні проекти у себе в школах, містах. І ми вирішили показати на форумі, що важливо не тільки залучати дітей, але й відповідати та приймати їхні ідеї.

– Форум буде представлено у форматі лекцій чи дискусій? 

– Форум відбуватиметься два дні. Це будуть презентації у першій його половині. Ця частина буде присвячена питанням важливості екологічної освіти . Ми матимемо панельну дискусію за участі дітей, які вже мають досвід реалізациї екологічних проектів. Додаткова увага буде присвячена новій уставі про освіту, бо вона тематизується на концепції нової української школи, в якій важливу роль має екологічна грамотність. Можливо на форумі будуть присутні представники Міністерства Освіти, аби більш докладно оповісти про екологічну грамотність.

– Ольго, що ви можете сказати про актуальний рівень екологічної освіти в Україні?

– Насправді його оцінити. Якщо брати загалом шкільну програму, то рівень низький, але є активні вчителі, які впроваджують ініціативи і працюють з учнями на цю тему. Завдяки цьому можна сказати, що рівень екологічної освіти є середнім. Проте, на мій погляд, немає систематичності. Наразі дуже актуальною темою є сміття, дуже багато шкіл впроваджують прибирання, проводять уроки з сортування сміття. Я сама теж проводила такі уроки з молодшими класами, але це одноразові уроки. На жаль, ми не маємо достатньо розвиненої інфраструктури, яка б ще більше заохочувала до сортування сміття. Особисто я не помічаю взагалі пропаганди екологічного спосібу життя.

– Чи важлива передусім увага батьків у виховуванні дітей?

– Так, це важливо, але дорослі люди вже мають сформовану думку і їм важко змінити свої звички. Я вирішила, що треба починати з дітей, бо вони мають вплив на своїх батьків . Діти надихають. Тому ми вирішили нести цю культуру саме через дітей. Для суспільства це є більш ефективно, ніж змінювати звички дорослих людей. Проте звісно це все має бути в комплексі, тобто мають бути програми розраховані на сім’ї, на школи.

– Якщо подивитися на те, чому вчать у школах, наскільки ті знання мають під собою практичну основу? Чи можемо ми бути впевнені в тому, що дитина після школи користуватиметься отриманими знаннями у житті?

– Тобто наскільки працює те, що викладають у школах? Я думаю, що важливо те, аби освіта, зокрема екологічна, була інтеркативною. Передусім треба, щоб людина на практиці розуміла чому щось важливо . Ми практикуємо інтерактивні вправи, які дійсно працюють, бо діти можуть зробити причинно-наслідкові зв’язки і переусвідомити якісь речі. Коли проблема сміття є достатньо відома, то проблема зміни клімату, на жаль, ні. Аномальні спеки, непередбачуванні зміни температур. Люди на це скаржаться, але не розуміють чому це відбувається. Ми проводили із підлітками розмову на цю тему. Аналізуючи їхні щоденні дії ми говорили про вплив тих дій на кліматичні зміни. Таким чином ми допомагаємо усвідомити проблему на зрозуміти результат кожної власної дії.

– Діти самі приходять на ці тренінги чи їх змушують батьки або вчителі?

– Нашу освітню программу ми розпочали з вчителів, бо то вони мають постійний контакт із дітьми. Вчителі брали участь у тренінгах, які вчили їх не просто давати учням інформацію, а презентувати її так, щоб учні самі могли приходити до логічних висновків.

– Чим, на вашу думку, може похизуватися Україна в екологічному плані?

– Екологічну грамотність включили в одну з освітніх компетенцій XXI століття , це вже прогрес. Це означає можливість використовувати набуті знання в житті. Поза тим з’явилося багато освітніх проектів. Мав успіх проект з компастування харчових відходів в школі. Видно, що дана тема викликає в людей цікавість.

– Ольго, дякую вам за прісвячений час. Наостанок, охарактеризуйте екологічне становище України трьома словами.

–   Недооцінений, багатий і перспективний. Тому що наша країна є дуже багатою на природу. Ми маємо багато зелених зон, природних парків. Навіть у Києві можна відчути себе на природі, бо просто в місті знаходяться ліси. Тенденцією стало подорожувати Україною. Це дуже добре. Я сподіваюся, що колись ми розвинемо новітні технології і дякуючи сміттю будемо добувати енергію. Мені б хотілося бачити Україну як країну для екотуризму.

Читати також:  Тренди у освіті, запровадження яких ми чекаємо в Україні